Ірвін Шоу - Хліб по воді

Нещасливий будинок. Завтра він скаже Леслі та Керолайн, щоб збирали речі, – свято, яке так і не стало святом, скінчилося. Пора виїжджати.

Аллен спробував читати, але слова в книжці втратили для нього сенс. Він пішов до бібліотеки й пошукав іншої книжки, але жодна з назв його не привабила. Тоді сів перед телевізором і ввімкнув його. Він навмання натискав кнопку за кнопкою і, коли екран нарешті спалахнув, побачив на ньому Рассела Хейзена й почув, як голос диктора сказав: «Нам дуже шкода, що сенатор Блекстоун, який сьогодні мав бути за нашим круглим столом, не зміг приїхати з Вашінгтона. На щастя, ми змогли запросити сюди містера Рассела Хейзена, видатного юриста, відомого своєю компетентністю в питанні, про яке зараз піде мова, – міжнародному праві. Містер Хейзен люб'язно погодився зайняти в нашій передачі місце сенатора».

Хейзен, бездоганно одягнений і дуже серйозний, ледь помітно кивнув у бік камери головою. Потім камера охопила весь стіл, за яким сиділи ще троє чоловіків середнього віку, – на вигляд професори, – а посередині сивий ведучий. Цікаво, подумав Стренд, невже Хейзен збрехав, сказавши йому, що їде до Нью-Йорка на побачення з дружиною? І невже то йому дзвонили з телекомпанії, коли він розмовляв по телефону з бібліотеки? Може, йому не хотілося, щоб Аллен знав, що він кидає своїх гостей заради такої, як могло здатися Алленові, дрібниці?

Стренд досить байдуже слухав, як оті троє учасників передачі розумно, вишукано й обгрунтовано висловлювали свої погляди на міжнародні події та міжнародне право. В їхніх балачках не було нічого такого, чого б Стренд не чув уже сотні разів. Якби він не хотів послухати Хейзена, то вже давно пішов би до вітальні і знов узявся за книжку.

Та вже перші Хейзенові слова примусили його насторожитись,

– Панове! – сказав Хейзен своїм гучним, упевненим голосом. – Боюся, ми плутаємо дві цілком протилежні речі – міжнародні події та міжнародне право. Треба визнати: хочемо ми того чи не хочемо, а міжнародні події існують реально. А от міжнародне право давно перетворилося на фікцію. Натомість існують міжнародне піратство, міжнародні вбивства з політичних причин, міжнародний тероризм, міжнародне хабарництво й спекуляція, міжнародні трагедії і міжнародна анархія. Наше національне право – це, звісно, не зовсім фікція, та навіть якщо бути дуже поблажливим, то в найкращому разі його можна визначити хіба що як напівфікцію. З нашими юридичними законами, при нашій суперечливій системі, в залі суду перемагає той, хто має змогу найняти найдорожчого адвоката. Звичайно, трапляються поодинокі винятки, але вони лише підтверджують правило.

Коли я тільки починав юридичну практику, я вірив, що законності, бодай у найзагальніших рисах, у нас дотримуються. На жаль, попрацювавши багато років, я змінив свою думку…

«Святий боже! – промайнуло в Стренда – Що він каже?!»

– Корупція судочинства, регіональні й расові упередження людей, які сидять у суддівських кріслах, надто часто були предметом обговорення на перших сторінках наших газет, щоб їх згадувати ще й тут. Посади купують за політичні послуги, і це стало нормою. Фабрикація доказів, підмовляння свідків, приховування свідчень дійшли навіть до найвищих урядових установ. Про нашу продажну поліцію вже ходять анекдоти, і в усіх наших університетах навчають, як людям мого фаху, що присягали служити справедливості, законним шляхом обминути закон.

Ведучий передачі, що, ніяково вовтузився в кріслі, спробував перебити Хейзена:

– Містере Хейзен… Я думаю, що…

Хейзен зупинив його владним жестом і повів далі:

– Отож повернімося до концепції міжнародного права… Щодо дрібниць, як-от право на вилов риби й повітряні коридори, то таких угод досягти можна, і держави їх дотримуються. Та коли йдеться про справи вирішальної ваги, як-от права людини, недоторканість кордонів суверенних держав, питання про збереження чи знищення цілих народів, то тут ми посунулись не далі, ніж войовничі кочові племена доісторичних часів. Ми запровадили розбій і наклепництво в стінах Організації Об'єднаних Націй, цього форуму, що розташувався на території Сполучених Штатів. Я – так званий експерт із питань міжнародного права – відверто заявляю вам, панове: насправді ніякого міжнародного права не існує. А тепер дякую за увагу, й вибачте, що я не зможу побути до кінця цієї цікавої дискусії. У мене призначено зустріч в іншому місці.

Хейзен привітно, майже весело кивнув головою решті чоловіків за столом, які сиділи, мов скам'янілі, встав і вийшов.