Тарас Прохасько - БотакЄ

Що вже казати про стадіони, корти, лучні тири, молочарні, готелі, бібліотеки, музеї і картинні ґалереї, вілли, сецесію та історизм, улюблені дерева і церковні задвірки, де завжди було так добре, що аж є завжди.

Навіть не варто говорити про напрями вітру на різних вулицях, позитивні зміни, вазонки в під’їздах зі шкляними дахами і можливість ковзати всілякими ґатунками кістки (бруку) та цілуватися на сходах каплиці Боїмів. Ще й історія міських газет, перші плакати театру Курбаса, хор Вірменської церкви. Вінні Пух і всі, всі, всі.

Досить. Не можу стримати німецького синтаксису. Кожен має свій Львів. Один раз - жодного разу. Два рази - завжди.

Правдивий Боже, котрого Божим словом і Божою Мудрістю називаємо.

Творче світу, що Ти породив із любові для любові, яку лише сам розуміти здатен.

Дякую тобі, Боже, за Твою посвяту і Твоє переживання, які Ти сам собі уділив, утілившись колись і назавжди в Синові своєму єдинородному.

З Тобою, Спасителю, я можу говорити, знаючи, що нічого більшого бажати собі не можу, бо ніщо інше не є ні мені, ні Тобі потрібним.

Ти, що любиш мої сумніви і темність, просвітли і прийми мене.

Бо тільки Тобі звіряюся, котрий знає незрівнянно більше про мене, ніж насмілюся і зумію про себе виповісти.

Дякую, Сотворителю, що існує - є, а є - існує. Що було - буде, а буде - було.

У захваті Твоєю передбачливістю, я радісно переживаю свою тілесність, яка Тобі так мила.

Обмеженість моїх тілесних відчувань якнайкраще відповідає тому Твоєму намірові, світлом якого Ти мудро уділив мені, моїм здатностям перекладати велич Твоєї вселенської любові зрозумілою мені мовою Твого послання.

Не спинюся, Господи, в жазі розуміння Твоєї щедрості.

Не зраджу Тебе ніколи в прагненні усвідомлення того призначення, яке Ти мені так тихо заповів.

Любов Твою визбирую на кожному кроці, бо вона паде на мене.

Вдячністю до ласк Твоїх сподіваних і неочікуваних повниться тіло моє, за Твоєю подобою Тобою створене.

Тільки Ти знаєш, що в ніяку промовленість не вкладається те прожите, за що я дякую Тобі.

Як було би добре, якби Ти якось скористався з усіх моїх любовей, розділивши її одну серед тих, хто ще любові не зазнав, а прагне.

Із прірви своєї гордині, оживлений, однак, Тобою, насмілюся відмовлятися від частини Твоїх щедрот.

Прошу, Боже Отців наших, торкнутися милосердям своєї любові всіх тих, хто не хоче у своєму вільному виборі її запізнати.

І, а, але, бо… нехай буде воля Твоя, а не моя. Мені ж залиш свободу любити. Амінь.

Страшенно захотілося зробити те, чого не робив уже дуже давно. Захотілося написати листа. Оскільки знаю лише цю адресу, то й пишу.

Серед моїх найулюбленіших музеїв найулюбленішим є музей меблів і начиння у Львові. Деталі побуту різних епох завжди цікавили мене більше, ніж історичні події. Крім того, є ще й дуже особистий мотив - колись я жив на піддашші камениці, з вікон якої можна було оглядати фраґменти залів цього музею.

Через багато років настав час, коли слід було повести до того музею своїх дітей - вони вже навчилися розглядати у стародавніх креденсах моделі замків і палаців. Коли водиш дітей показувати те, що бачив у дитинстві, маєш нагоду побачити значно більше. Цього разу мене вразила колекція дорожніх секретерів.

Маленькі, дуже зручні і вишукані скриньки можуть функціонувати як повноцінний кабінет у будь-якій ситуації.

Я уявив собі величезну Європу вісімнадцятого століття. Багатоденні переїзди у каретах і диліжансах. Порядний кавалок життя, проведений у дорозі. Звісно, треба якось раціонально використати цей час. Можна писати листи. Треба писати листи.

Можна писати довгі листи. Секретер завжди біля тебе… То був добрий час, коли так багато міст і місць ще не було описано, коли так багато думок і визначень ще чекало свого озвучення, коли найпростіші речі потребували такого складного обрамлення.

Уявив собі пізніші часи. Століття, коли пошта слугувала синонімом вічності і непорушності. Коли листи, надіслані зі знищених міст, доходили до адресатів з покинутих окопів. І навпаки.

Ще і ще. Листи як повісті. Повісті як листи. Листи, писані під копірку для якогось там тому повного зібрання творів. Листи звіти і листи заповіти. Заповіти як листи сповіді… Щорічні листи звернення про навернення. Шифровані послання і стандартний текст листа з вільним рядком для щораз іншого імені. Листи на цигарковому папері. Щоб сховати, аби менше заважило під час пересилки авіапоштою.