Олег Криштопа - Усі жінки курви

Нарешті через кілька хвилин мовчання він почав плакати. Спочатку важко, ніби через силу, ніби примушуючи себе, а потім сів на підлогу, закрив лице руками і заридав. Я оглянув велику залу. Розкидані полотна, одяг, матраци. Хаос. Все як завжди. У дальньому кінці зали стояла напнута ширма. Там спала А. Я поволі рушив туди.

- Не йди туди! - схлипуючи, озвався Ц. - Не йди туди.

Але я його не слухав. Я збільшував швидкість, мої кроки ставали усе впевненішими.

Перед самою ширмою я знову завагався. Мені стало соромно. Я злякався, що зараз побачу А. голою, або ще щось таке.

Страшенно гупало серце.

- Не йди туди! - вже майже крикнув Ц.

Якби А. спала, вона точно би прокинулася від цього волання. Але з-за ширми не пролунало жодного звуку.

І я ступив крок, а потім ще один.

Картина відкривалася переді мною поволі, як і всі інші картини А. Спочатку я побачив багато квітів, ціле море квітів, розкиданих на підлозі. Потім упаковки від бальзаму «Зірочка», на одну з них я навіть наступив.

Потім нарешті А. Вона була таки голою. У розстібнутому банному халаті. Лежала навзнак. Очі розплющені, погляд спрямований кудись вгору. Запах став просто нестерпний.

- А.! - покликав я зірваним голосом.

Вона не відгукнулася.

- А!

Вона була мертва. На грудях і на матраці я побачив пляму крові. Зовсім маленьку

Чомусь підійшов. Боязко торкнувся. Вона була холодна і липка, ціла вимащена бальзамом.

Тепер я раптом зрозумів слова Ц. Про те, що життя продовжується. Всі ці ранкові звуки, які ще півгодини тому викликали у мене захват, тепер почали здаватися протиприродними.

Я повернувся до Ц. Він наливав каву у горнятка.

- Як вона? - запитав він.

- Вона мертва, - сказав я.

- Вона спить, - виправив мене Ц…

- Ти її вбив? - запитав я.

Ц. сів, налив собі у склянку горілки і випив залпом.

- Я її вбив, - зізнався він.

- Хочеш? - запропонував мені випивку.

Я погодився. Ми випили двічі поспіль.

- Не цокаючись, - сказав Ц. - За упокій не цокаються.

Я не можу сказати, що у мене був шок. Просто все це не вкладалося у мене в голові. Я тремтів і Ц. також тремтів.

- Я вбив її своїми ревнощами, - сказав Ц.

- Там дірка. Я бачив дірку в грудях. Таку, що палець пролізе. Палену дірку по краях. Її вбила куля, а не ревнощі.

- Тс, - сказав Ц. - Не кричи. А. спить.

Я починав його боятися.

- Де пістолет? - запитав я.

- У сміттєпроводі. Його уже вивезли, напевно.

- Я не міг більше терпіти. Це так боляче. Я не знав, що може бути так боляче. Вона сказала, що я її сам провокую. Що вона не хотіла, що це було просто як гра. Така гра, коли хтось один робить хід, а інший відповідає. І що вона загралася. Просто загралася. Що вона роками терпляче на мене чекала. Що терпіла всі мої зради. А коли я нарешті з’явився, остаточно, то став ревнувати її до повітря, до картин, до привидів, до минулого, до всього. І це її страшно збісило. Казала, що звільнилася від залежності від мене. Що ми помінялися ролями. Вже не вона за мною, а я за нею. Їй сподобалося мене мучити. Вона хотіла мені помститися…

Я вистежував її. Найняв для цього детектива. Я відслідковував її телефонні дзвінки. У мене були докази. Я її так і сказав - не бреши, курво, у мене є докази. Вона сміялася, кричала, кричала, що не хоче жити під ковпаком. Що це була просто невинна гра. Не така вже й невинна. Не така вже й невинна. Її це збуджувало. Її збуджувало зраджувати мене з іншими. Їх було двоє одночасно. Один художник, інший музикант. Як вона тільки встигала?!

Я не розумів, про що він говорить.

- Як це сталося? - запитав я.

- Ти нічого не розумієш. Я не можу цього пояснити. Це було щось страшне, уже кілька днів. Я ще терпів, сподівався на зміни - що от, я повернувся, мене не було, довго не було, це все через розлуку. Але потім вибухав люттю - мене не було тільки три тижні, а вона собі вже встигла когось завести. Тільки три тижні. 20 днів. А якщо би мене не було кілька місяців? Ми дуже сварилися ці дні. Вона кидала у мене картинами. Вона розламала в мене на голові раму. Я сказав - ну добре, я є, давай спробуємо спочатку. Ми вже квити. Або розійдемося. І вона сказала - добре, спробуємо. Але потім я не витримав. Я став її довбати. Просив усе розказати. З подробицями. Про їхні члени. Мені цікаво було, які у них члени - більші, ніж мій, чи менші. І як їй трахатися з іншими. Вона сказала, що інакше, і це мене вбило. Мене би вбила будь-яка відповідь, але ця особливо. Інакше. Інакше, блядь. Тепер уже ні з ким не будеш трахатися!…

Але ми не могли розійтися. Я збирався йти, а вона просила залишитися. Казала, що була дурна. Плакала. Вона облилася червоною фарбою з ніг до голови. Я потім ледве її відмив. І мене вона обливала фарбою.