Володимир Лис - Іван і Чорна Пантера

З інтерв’ю Вінсента Люлебурга:

«— Що ви тоді зробили тому хлопцеві?

— Витяг з машини і набив пику. Я все ж у юності був боксером. Завважу, непоганим, доки не захопився кіно.

— А з сеньйорою Ремпбелл? Що ви зробили?

— Взяв на руки і викинув в океан. Там доволі крутий берег. Вона ще верещала і дряпалася, коли я її ніс. Казала, що потоне.

— Хто ж її врятував?

— Хто ж, як не я? (Сміється.) Довелося стрибати, бо інакше модельний бізнес втратив би таку зірку. Пани Карден і де Брітто мені цього не простили б. (Сміється.)»

Зайве казати, що через півтора місяця Таумі покинула Люлебурга вже назавжди. У Марокко, де вони опинилися після повернення з Канн, вже коли там завершився фестиваль.

Кореспондентів, надто фотокорів, Таумі Ремпбелл не жалувала. Могла й слівце круте вжити, якщо запитання не подобалося. Чи й розбити фотоапарат. Платила штрафи, навіть сідала на тиждень-другий у в’язницю, але лишалася такою ж нестерпною. Частину журналістів це навіть захоплювало! Все ж на запитання одного журналіста: «Хто вам найбільше сподобався як чоловік із ваших прихильників?», Таумі Ремпбелл не розлютилася, а відповіла з посмішкою: «Джиммі Мейсон. Він був справжньою брутальною твариною в ліжку. Навіть бив мене, тварюка».

Мейсон був відомим боксером, не менш епатажним, ніж Таумі. Чого був вартий відкушений ніс одного з суперників, який коштував Мейсону двомільйонного штрафу і півроку в’язниці. Коли ж Мейсона спитали, як би він прокоментував слова Таумі Ремпбелл, на той час вже колишній боксер відповів: «Сука, яка й (брутальне слово) не вміла… Що ще хочеш почути? Чи дати у вухо? Я можу. Сука».

Журналіст отримати у вухо кулака «залізного Джиммі» не захотів.

Втім, багато з колишніх коханців Таумі не раз ставали на її захист, твердячи, що вони їй недодали в почуттях, не зуміли бути такими, як вона хотіла. Подейкували, що Таумі платила за ці самобичування. Але хтозна… Гарні слова про неї казали і режисери, і кутюр’є, й актори, і товстосуми. Свавільна, свавільна, так, але це Таумі. Наша зірка Таум. Вона лише усміхалася, чуючи ці одкровення. Як і патякання Мейсона.

Такою була Таумі Ремпбелл. Кілька разів платила штраф за побиття служниць (рукою, черевичком, тим, що під руки потрапляло) і шофера. Та, втім, підозрювали, що побиттів було більше: заради великих заробітків більшість прислуги її трьох квартир і чотирьох маєтків-замків ще й не таке терпіла. Не менш нестерпною Таумі була з колегами-модельками. Вона сама визначала, коли виходитиме, за ким, поруч з чиєю буде її гримерка. І не дай Боже було комусь із модельок їй заперечити. Круте слівце, гостре висловлювання, а то й кидання якимось предметом. Інтерв’ю в пресі, де доброзичливо-в’їдливі слова (пані Катрін, звісно, найкраща з моделей, проте я б не радила їй так багато їсти і вульгарно вихляти плоским, хоч і гарним задом) вміло знищували… Погляд — убивчий, здатний довести до сліз, як і жести. Декотрі відмовлялися виступати з нею, але більшість ненавиділи, але терпіли. Вже сам вихід поряд із Таумі означав успіх і сподівання, що преса, господарі модельних агентств і товстосуми звернуть на тебе увагу. Часом з’являлися подруги — на рік, півроку, але Таумі неодмінно з усіма потім сварилася.

Винятком була тільки Іветта Сімпсоні, моделька італійського походження, з якою Таумі Ремпбелл дружила вже п’ятий рік. Вони разом з’являлися на показах, а в перервах могли з’явитися вдвох (чи разом зі своїми коханцями) на якомусь світському рауті. Їх бачили разом у дорогих бутиках і ювелірних крамницях. Під час показу мод на борту розкішного океанського лайнера «King Georg» [4] «Король Джордж» ( англ. ). вони вечорами вдвох стояли на палубі й дивилися на зорі, які мерехтіли на небі і відбивалися маленькими срібними, ледве видимими краплями-діамантами у воді. Парочка то мовчала, обійнявшись, то про щось стиха шепотілася, час від часу дружно пирскаючи зо сміху. Про що вони говорили, ці двоє навіжених вродливок? Бо ж Іветта мала такий або майже такий, як її шоколадна подруга, нестерпний характер, була неймовірною гордячкою, могла смачно (правда, переважно по-італійськи) привселюдно лаятися і теж вчепитися іншій модельці у волосся, поки та казала щось, що смаглявій, вилицюватій, але дико вродливій італійці не подобалося. Може, дивлячись на зорі, вони обговорювали колег-модельок? Розповідали пікантні подробиці пригод з численними покинутими коханцями? Хтозна. Втім, під зорями могли говорити й про щось високе. Адже було відомо, що обидві багато читають, і не лише дамські романчики, а й серйозні твори. Таумі Ремпбелл могла на якійсь прес-конференції зацитувати Борхеса чи навіть новомодного серба Павича, запропонувати обговорити новий роман Умберто Еко чи якісь останні політичні події в Європі під кутом зору екзистенції філософії Гайдеггера. Чим заганяла в глухий кут і журналістів, і організаторів модельних шоу, переважна більшість з яких мала досить віддалене уявлення, про що йдеться і хто такі ті особи, що злітають з примхливих соковитих вуст, справді мовби намазаних шоколадом.