Орхан Памук - Мене називають Червоний

Хутбе, хутба — проповідь імама, яку він виголошує в мечеті на свята та в п'ятницю.

Улугбек Мухаммед Тарагай (1394–1449) — узбецький астроном і математик. У 1409 році був проголошений володарем Самарканда, з 1447 року — главою династії Тимуридів.

Сааді (1213/19, Шираз — 1292, там само) — класик персько-таджицької літератури, філософ-суфій. Понад двадцять років мандрував в одязі дервіша мусульманськими країнами. Основні твори — ліричні газелі, зібрання віршів «Бустан» («Плодовий сад»), «Гулістан» («Сад троянд», у прозі та віршах).

«Махзен-і Есрар» — «Скарбниця таємниць» (перс.).

Хюрмюз — давній бог іранців.

Мевляна — так називали Джеляледдіна Румі (1207–1273), видатного поета-суфія. Переважно писав перською мовою, хоча збереглися деякі його твори й давньотуркменською.

Султан Хусейн Байкара ібн Мансур (1438–1506) — останній з відомих правителів династії Тимуридів.

Малікіти — прибічники малікізму, мусульманської школи права, заснованої у VIII ст. юристом-богословом Маліком.

Ханбеліти — прибічники ханбелізму, найсуворішої з чотирьох шкіл у сунітському правознавстві.

Абу Ханіфі — засновник ханафізму, школи сунітського правознавства, яка вважається менш ригористичною, ніж інші.

Шафіїти — прибічники мусульманської юридичної школи шафіїзму, заснованої на початку IX ст. юристом-богословом ал-Шафі.

Тут і далі мається на увазі матрац на підлозі, оскільки тогочасні турки спали на підлозі.

«Книга про стани та зупинки» (араб.) — середньовічний мусульманський трактат про життя після смерті.

Ханим — шанобливе звертання до жінки (тур.), султан-ханим — султанша.

Шейхуліслам — найвища духовна особа в Османській імперії.

Фетва — в ісламі — рішення найвищої духовної особи або ж муфтія про відповідність тих чи інших дій Корану та шаріату.

Джумартесі — субота (тур.).

Чаршамба — середа (тур.).

Диван (перс. запис, книга) — у класичних літературах Близького та Далекого Сходу — поетична збірка одного автора чи збірник кількох авторів, де в межах певних жанрів в абетковому порядку розташовуються ліричні поезії. Кожен поет мусив мати бодай один диван.

Мухаммєд Сулейман-огли Фізулі (1494–1556) — азербайджанський поет. Писав азербайджанською, перською й арабською мовами. Автор класичних газелей, касид, рубаї.

Юсуф — у мусульман біблійний Йосип, син Якова.

«Юсуф і Зюлейха» — літературно-фольклорна пам'ятка багатьох народів Сходу, створена за мотивами біблійно-коранічної легенди про Йосипа (Юсуфа), сина Якова.

Ункапани — район на європейському боці Босфору.

Комо — озеро на півночі Італії.

Іса — в мусульман Ісус.

Калям — перо з очерету.

«Розрізнення» — двадцять п'ята сура Корану.

«Перенесення вночі» — сімнадцята сура Корану.

Азраїл — в ісламі — янгол смерті.

Джебраїл — архангел Гавриїл.

Сахан — мідний таріль.

Яхні — м'ясна страва, приготовлена зі смаженою цибулею.

Бей — ввічлива форма звертання до осіб чоловічої статі (тур.); тут: член привілейованих верств суспільства.

Хамал — носильник, вантажник.

«Сімейство Імрана» — третя сура Корану.

Леблебі — смажений горох.

Суджук — солодощі з вивареного виноградного соку.

Кале — гарбуз, смажений на олії.

Саз — східний щипковий музичний інструмент.

Мюрид — людина, яка бажає присвятити своє життя ісламу, учень, послідовник шейха.

Хадіс — в ісламі казання про висловлювання й вчинки пророка Магомета.