Орхан Памук - Мене називають Червоний

Дукат (італ. ducato, від duca — герцог) — срібна, а згодом золота монета. Вперше випущена у Венеції 1140 року.

Флорин — золота або срібна монета Флоренції XIII–XVI ст.

Календері — дервішський орден.

Уд — струнний щипковий інструмент.

Мечеть, споруджена архітектором Сінаном в 1550–1557 роках за наказом султана Сулеймана Пишного. Розташована в старій частині Стамбула.

Азаи — заклик до обов'язкової молитви в мусульман, який оголошує муедзин із мінарета.

Меддах — народний оповідач.

Мевліт — похоронний обряд, який здійснюється сорокового дня після смерті і під час якого читають житіє Магомета в мечеті або вдома.

Імам — настоятель мечеті, старший мулла, який керує богослужінням.

Дервіші (букв.: бідняк, жебрак — перс.) — прибічники суфізму (містичної течії в ісламі), які вели аскетичний, жебрацько-бродяжницький спосіб життя.

Мевлеві, Халветі, Календері — дервішські ордени.

Хаджі — мусульманин, який здійснив хадж (паломництво) в Мекку.

Ваїз — проповідник (араб.).

Абдест — у мусульман ритуальне обмивання перед молитвою.

«Печера», вісімнадцята сура Корану.

Мініатюра (від лат. minium) — твір образотворчого мистецтва невеликого розміру, що потребує витонченої техніки виконання. До мініатюри належать і книжкові ілюстрації.

Камапеддін Бехзат (близько 1455–1535/36) — засновник Тебрізької школи мініатюристів.

Герат — місто на території сучасного Афганістану. Центр середньовічної мусульманської мініатюри. Заснування міста приписують Олександру Македонянину.

Нізамі Гянджеві — Абу Мухаммед Ільяс Ібн Юсуф (близько 1141, м. Гянджа — 12.03.1203, там само) — азербайджанський поет і мислитель. Писав перською мовою. Його головний твір «П'ятериця» («Хамсе») складається з п'яти поем, серед яких — «Хосров і Ширін».

Абулькасим Мансур Фірдоусі (між 932 і 943 — між 1020 і 1026) — перський і таджицький поет. З 976 року продовжував епічну поему «Шахнаме» («Книга царів»), розпочату поетом Дакікі.

Шираз — місто на південному заході Ірану.

Еніште (тур.) — тут: чоловік тітки, дядько.

Аксарай — район у європейській частині Стамбула, на березі Босфору.

Мешхед — місто на північному сході Ірану.

Халеб — місто на північному заході Сирії.

Аббас 1 (1571–1629) — шах Ірану з династії Сефевідів.

Джелаль-ад-дін Акбар — правитель імперії Моголів в Індії.

Сипахії — в Османській імперії воїни кавалерійських загонів, які в XV–XVIII ст. входили до регулярного війська.

Перекладається як «Книга мертвих» або «Книга душ» (араб.).

Тимарджі — феодал, власник тимару (феодального володіння).

Сур — доля; наме (арх.) — письмо; сурнаме (тур.) — письмо про долю.

Келебек — Метелик, Зейтін — Маслина, Лейлек — Журавель, Заріф — Витончений (тур.).

Міндер — подушка для сидіння на підлозі (тур.).

Хіджра — втеча Магомета з Мекки в Медіну, де була заснована перша мусульманська громада (622 p.); вважається початком мусульманського літочислення.

Купа — місто на південному заході Туреччини.

Кавук — давній головний убір, на який намотувалася чалма.

В Османській імперії іновірці примусово носили вбрання певного кольору та крою.

Кушак — довгий турецький пояс на зразок козацького, яким обмотувалися довкола поперека.

Чаршаф — легкий серпанок, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг.

Улудаг — гора на північному заході Туреччини.

Мається на увазі Гарун аль-Рашид (роки правління 786–809), мусульманський халіф, ласий до розкошів і задоволень.