Сід Чаплін - День сардини

Здесь есть возможность читать онлайн «Сід Чаплін - День сардини» весь текст электронной книги совершенно бесплатно (целиком полную версию без сокращений). В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Київ, Год выпуска: 1961, Издательство: Дніпро, Жанр: Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

День сардини: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «День сардини»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Роман присвячений дуже актуальній для Англії 60-х років проблемі «тінейджерів» — так звуть по-англійському підлітків і юнаків віком до дев’ятнадцяти років. У період повоєнної економічної стабілізації в Англії підлітки дістали право вільно розпоряджатися своїми грішми (раніше вони були зобов’язані законом віддавати зароблені гроші батькам). Разом з тим перед лицем закону вони залишаються «неповнолітніми», і їх не можна притягати до судової відповідальності. Через це у молоді загострилося почуття самостійності й майже цілковитої безкарності.
Розповідь головного героя роману «День сардини» Артура Хеггерстона, звичайного робочого хлопця, глибоко лірична, невимушена, динамічна. Читач стає свідком напружених подій у житті героя, якого гнітить бездушна, холодна атмосфера «кам’яних джунглів» капіталістичної Англії. З усіх боків вразливого хлопця оточує злочинний, продажний світ, світ гноблення й експлуатації, який безжально спотворює душу людини.

День сардини — читать онлайн бесплатно полную книгу (весь текст) целиком

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «День сардини», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

— Чого?

Не будь сардиною. Завжди будь сам собою.

— Я хочу вибитися в люди.

— Як саме?

— Розбагатіти, водитися з босами, кататись у «ягуарі», мати власний плавальний басейн.

— Тобто бути такою самою сардиною — тільки в коробочці з плюшевою підкладкою.

— Краще вже бути першим серед сардин, аніж останнім.

— Я так і знав, що ти це скажеш. Та ти помиляєшся. Для мене консервна фабрика те саме, що й траулер: людина мусить їсти, щоб жити, а не жити, аби їсти. Ти вважаєш, що мене тягне на мілину? Аж ніяк. Я був і лишився сам собою.

— Ви жартівник!

— В такому разі ти щойно почув від мене найдотепніший жарт у світі.

— Як то?

— Поясниш — зіпсуєш жарт.

І більше ні слова.

З цього все й почалось. Мені тоді було всього-на-всього тринадцять, і я нічого не второпав. Я мріяв тоді лише про нові костюми та ще про «ягуара». Дівчата мене не цікавили: я вважав їх чимось на зразок рухомих меблів. З однією-двома я лазив у глинище або в якийсь порожній будинок, та вони мало що тямили в цих справах, а я — ще менше, отож і махнув на все те рукою. Так от, кажу вам, я нічого тоді не второпав. А якщо погано розповідаю, то не через слабку пам’ять. Вона у мене в порядку. Що влізе в голову, обов’язково вилізає назовні. Сміх, та й годі! Я піднявся на кілька східців,— їх тепер було вдвічі менше, бо настав приплив,— і обернувся.

— Скажи їй, що я тут,— напучував він мене.— А я вже мовчатиму про тебе.

— Гаразд,— погодився я.— Ви на мертвому якорі, і край.

— Авжеж,— кивнув він.

Чекаючи вдома на матір, я уявляв себе траулером, що вийшов у фіорд полювати на сардину, яка плаває собі в самотині, горда й незалежна,— а з вигляду це гарний чоловік за кермом «ягуара»... Не знав, що б його ще придумати, але мене раптом пойняв якийсь веселий шал. Я схопив приймач і ввімкнув на повну потужність, аж стіни задрижали. Все одно буду колись паном! Зловивши передачу для американських збройних сил, з задоволенням слухав Пі Ві Ханта. Він так розійшовся, що я навіть оглянув стіни: чи не тріснуло де. Під грім «Маршу святих» я накрив стіл і підсмажив оселедця. Коли вже доїдав свою половину з десятьма скибками хліба, з’явилася моя стара; вона прискіпалась до мене, що оселедець підгорів, а чай перестояв і став чорний, як шевська смола. Та бурчала вона недовго.

Після вечері стара помила посуд і вмилася сама — все це над тією ж таки кухонною раковиною, бо ванної кімнати у нас не було, а ванну, схожу на цинкову труну без віка, вагою з півтонни, ми тримали у дворі.

Скидаючи робочий одяг, стара наспівувала свою улюблену пісню:

Усі кругом щасливі,

Закохані, красиві,

А я з розбитим серцем

Скнію у нудьзі...

Співаючи, вона збивала гору піни, а я захоплено дивився на її гарні з блакитними жилками лікті, на білі плечі й думав: шкода, що в неї руки зашкарубли. Від простого мила й миття підлоги вони зробилися червоні й зморщились, наче личко в немовляти.

— Ідеш? — спитав я.

— Не твоє діло,— сказала вона.

— Знаю, тобі загорілося того придурка Квартиранта побачити.

— Ну що ж, можливо, прогуляюся й туди.

— Незабаром стемніє,— сказав я.— Там повно всілякого наброду; можуть скривдити дівчатко, навіть зойкнути не встигнеш.

— Я не дівчатко і зойкати не збираюсь,— засміялася вона.

І надягла плаття в яскраві квітки.

— Ти б краще вбралася, як балерина, щоб колінця було видно,— порадив я.

— Ти про що це?

— Ні про що,— сказав я.— Будь обережна коло Венеціанських сходів.

Вона взяла сумку.

— Сьогодні ж найдовший день у році, чи не так?.. Споночіє пізно. Крім того, я стала сильною на роботі, можу й у вухо зацідити.

— Ті типи здорові, мов бугаї... Тобі самій з ними не впоратись.

— Багато ти знаєш,— сказала вона.— І звідки все це в тобі береться?

— Та про це ж день у день пишуть в газетах.

— Не можна бути таким ревнивим. Умийся та лягай спати. І не сміти мені в кімнаті, чуєш?

— Дай мені шість пенсів, піду вип’ю з хлопцями кухоль пива.

— Нікуди ти не підеш. Уже пізно для хлопчика твого віку.

— А ти ж ідеш!

— Господи! — вигукнула вона.— Та ти ладен у кайдани мене закувати. Зовсім як ревнивий чоловік.

— Я піду з тобою.

— Ні, ти зостанешся вдома!

— Тоді дай шість пенсів!

Вона стояла біля дверей з сумкою через плече.

— Ти, я бачу, хочеш неодмінно піти зі мною. Очі твої завидющі! Гаразд, надягай куртку.

— Удвох легше битися, мамо,— сказав я, та вона навіть не обернулась.

Всю дорогу ми мало не бігли — я аж захекався. Вона все мовчала і розкрила рота лише тоді, коли ми проходили повз сторожа, що сидів над багаттям, попахкуючи люлькою, і був радий хоч якійсь розвазі.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «День сардини»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «День сардини» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «День сардини»

Обсуждение, отзывы о книге «День сардини» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x