Андрій Кокотюха - Зоопарк, або Діти до 16

Гадом буду — вона у цей момент посміхнулася! Таку хитру либу затягнула [11] «…либу затягнула» — посміхнулася. — ховайся.

Тоді ще ніхто нічого не зрозумів, але потім стало ясно: молода вчителька відразу вирішила підстрахуватися, аби на її уроках у класі порядок був. Швидко вона розклади прорахувала. Мабуть, у Чекіста розпитала про обстановку, в'їхала, що до чого, і відразу на Рудика ставку зробила. Бо далі взагалі почалося — атас.

— Ну, не проти, — буркнув Вова.

— Добре. Тоді знімай піджак і закачай рукав сорочки. Або — взагалі її знімай.

Тепер Рудик уже не питав, для чого, сам швидко роздягнувся, лишився У білій майці. Хтось реготнув, але Арутюнов буркнув зі свого місця, і знову стало тихо.

— Підніми праву руку і не напружуй її, — діловито розпорядилася Тамара. — Дивіться, в розслабленому стані м'язів не видно. Але варто людині трошки напружитись, і вони почнуть проступати. Стисни кулак, Володю. Бачите, біцепс уже трішки окреслився. Тепер зігни руку в лікті й нормально напруж мускули. Бачите — ось як гарно окреслюється рельєф. Значить, дивіться, де які м'язи в людини розташовані…

Вона почала мацати Вову, наче манекен, ми за нею записували в зошит і замальовували Рудикову біцуху. Накачав він її справді не слабо. Далі ще цікавіше: Тамара попросила його зняти майку і напружити прес. Там рама окреслилася нормально, по пузу Тамара вже указкою водила. А ми живіт Рудика теж старанно в зошити замалювали. Я, до речі, глянув потихеньку на Стародуба — нічого, сидить, так само щось у зошиті креслить.

Ще в одному признаюся: прийшов у той день додому, роздягнувся до пояса в ванній і спробував так само руку стиснути в кулак і м'язи живота напружити. Ніякого ефекту. Біцепс не окреслився, рама не вимальовувалася. Спробував сам себе по животі стукнути — це називається «фанеру пробити», і так улупив, що на якусь секунду подих перехопило. На пузі аж синяк лишився від удару. Більше я такою дурнею не страждав.

Ну коротше, вам уже ясно: після того, як Рудик побував на Тамариному уроці наочним посібником, у неї зовсім не виникало з нашим класом проблем. На уроках завжди тихо, всі пишуть, і не дай Бог хтось чогось не вивчить. Нашого Зоопарку це, звичайно, не стосувалося, до нас особливе ставлення, а ось поет Козоріз кілька разів дістав у п'ятак за погане знання якогось параграфу. Стародуба, ясно, Тамара не чіпала. Мабуть, про нього її точно попередили. Ну, а сам Рудик хоча й не виявляв особливого інтересу до предмету, почав на рівному місці заробляти в Тамари «четвірки» й навіть «п’ятірки».

Дуже точно вона все розрахувала. Дуже красиво купила нашого старосту, а разом із ним — спокій.

Якось, коли вона розповідала нам параграф про сперматозоїди, Литовченко не витримав, почав ржати. Тамара нічого не сказала, зате на перерві Рудик ганяв його по всій школі, загнав нарешті в роздягальню біля спортзалу і запитав, притиснувши до стінки, що йому здалося таким смішним у слові «сперматозоїд». Той, звичайно, на ізмєну, типу, нічого, я просто так. «Сперматозоїди, — пояснив Рудик, — у тебе в яйцях. А я можу так зробити, що в тебе їх не буде. Ні яєць, Заєць, ні сперматозоїдів», — потім відійшов на крок і з усієї дурі лупонув Юркові по яйцях, той аж дихати на кілька секунд перестав.

Словом, Рудик почав до Тамари нерівно дихати. Він порахував — вона лише на сім років від нього старша, йому в лютому саме п’ятнадцять стукнуло. Нічого, це нормальна різниця, казав він. Перед Восьмим березня збив з усіх бабки на подарунок біологині, поїхав разом із Арутюновим і ще кількома пацанами до Києва купувати «Київський» торт, але саме такого не знайшов, купив «Фестивальний», [12] «Фестивальний» — бісквітний торт із масляним кремом, вироблявся і продавався переважно в Києві. Вважався дефіцитним, але все ж таки потрапляв на прилавки частіше, ніж «Київський» і «Дніпровський». Торт «Фестивальний» вважався в 80-ті роки минулого століття пристойним десертом святкового столу, гіршим за «Київський», але кращим за «Празький». квіти й під наші оплески урочисто це все Тамарі вручив. Личко в неї знову стало рожевими, вона навіть цьомкнула Вову в щоку, староста потім дивився на нас гордо, куди там твої гроші…

Десь через місяць після того на великій перерві я пішов попісяти. Закрився в кабінку, штани розстебнув, подзюрив, почав штани застібати. Коли до сортиру хтось зайшов, і я почув голос Рудика:

— …нормально все, по-взрослому. Попили чайку, послухали касети. В неї останній збірник італійців, [13] «…збірник італійців» — записаний на магнітофонну касету збірник пісень популярних співаків італійської естради, пік моди на яку в СРСР припав саме на середину 80-х років. Серед них — Адріано Челентано, Тото Кутуньо, Джанні Моранді, «Ріккі&Повері», Альбано і Раміна Пауер, Рікардо Фольї, Пуппо. музон так нічого, причому записи ще нормальні. Казала, їй брат із загранки привіз.