Андрій Кокотюха - Зоопарк, або Діти до 16

«Совок» — розмовна іронічна принизлива назва Радянського Союзу (скорочено від російського слова «советский»).

«Інвалідський пайок» — інваліди та учасники Великої Вітчизняної війни в СРСР мали пільги, серед яких — можливість раз на місяць купувати дефіцитні продукти харчування в так званих спеціалізованих відділах чи магазинах. Їх ще називали «спасибі Гітлеру». Там можна було купити гречку, цукор, шпроти, копчену ковбасу та інші товари, не доступні звичайним радянським людям.

ВДНГ — виставка досягнень народного господарства в Києві. Тепер — Міжнародний виставковий центр.

Музей Леніна — триповерховий будинок у Києві, задля побудови якого знищили частину історичної Володимирської гірки. На всіх поверхах розташовувалися експонати, пов'язані з життям та діяльністю Володимира Ілліча Леніна, натхненника пролетарської революції, першого керівника радянської держави. Його перенесли на те місце в 1982 році. До того часу музей розташовувався в колишньому будинку Центральної Ради, тепер — Будинку вчителя в Києві. Зараз у музеї Леніна — культурний центр «Український дім». Куди поділися численні експонати — невідомо. Особливість ситуації в тому, що сам Ленін ніколи в Києві не був, це доведений історичний факт.

«Лікарська», «Останкінська» популярні в СРСР, зокрема — в УРСР сорти вареної ковбаси. В середині 80-х стали дефіцитними.

БАМ — Байкало-Амурська залізнична магістраль, «культове» радянське будівництво на півночі Росії. Грандіозний проект поглинув купу грошей, в результаті визнаний неефективним. На БАМ масово вербувалися люди з метою заробити — заробітки там були справді високі.

«Комсомол» — єдина в Радянському Союзі комуністична молодіжна організація, членами якої, на відміну від КПРС, зобов'язані були стати всі хлопці та дівчата віком після 14 років. Головне — обов'язкова сплата комсомольських внесків, через що комсомол вважався дуже багатою організацією. З комсомольців вийшли нинішні керівники урядових і комерційних структур.

«Комсомольська» — тепер станція «Чернігівська».

«Каштан» — київське морозиво, пломбир у шоколадній глазурі. Улюблене морозиво киян і гостей столиці у 80-ті роки. За ним постійно стояли величезні черги. Вважалося в певний період дефіцитним.

«П'ятак» — монета вартістю п'ять копійок; стільки коштував проїзд у метрополітені за радянських часів.

«Американський поплавок» — вищий пілотаж пірнання: під водою пірнальник знімає труси і вистромляє з води голий зад.

«Чурбан» — він же «чурка», «чурбанетон». Азіат або людина з азійськими рисами зовнішності.

«Байкал» — безалкогольний напій у СРСР. Вважався «нашою відповіддю» пепсі-колі.

«Кінопанорама» — дуже популярна в СРСР телепрограма, присвячена кіно. Особливо її любили через те, що в ній частенько і докладно розповідали про кіно французьке, американське, італійське та індійське. В різні часи її вели Олексій Каплер, Ельдар Рязанов, Даль Орлов та інші.

«Човник» — оптово-роздрібний торговець, який закуповує товар переважно у Польщі та Туреччині, мотаючись туди-сюди по кілька разів на тиждень.

«Конторських» — «контора» — розмовна назва КДБ — Комітету державної безпеки. Зараз «конторою» по старій пам'яті називають СБУ.

«Лімітниці» — жінки, які приїжджали у великі міста з глибокої периферії працювати на важкій непрестижній роботі. Теоретично у великих містах прописатися без наявності житла було практично неможливо, але для таких працівників зберігався ліміт на прописку. Їх прописували на койці в гуртожитку. За порушення численних правил, серед яких — заборона на народження дитини, лімітної прописки позбавляли. З часом лімітну прописку міняли на постійну, але — в тому самому гуртожитку. Чоловіки, відповідно, називалися «лімітниками».

«Бульвар Леніна» — тепер Чоколівський бульвар.

«Дідівщина» — стосунки в армії (і не тільки в радянській) між тими, хто відслужив більше, та новобранцями. Ті, хто служить довше, називаються «дідами», новобранці іменуються «салабонами». Вони за неписаними законами перуть «дідам» онучі і шкарпетки, застеляють їм ліжка, підшивають підкомірці, виконують іншу чорну роботу. Якщо слов'янин опинявся на службі в Казахстані чи, скажімо, на Кавказі, до дідівщини звичайної додавалася дідівщина етнічна. Те ж саме навпаки — коли узбек або вірменин потрапляли служити в Україну чи Росію, вони відразу ставали окремими об’єктами знущань. Рятували тільки міцні земляцькі стосунки як в одному, так і в іншому випадку.