Андрій Кокотюха - Зоопарк, або Діти до 16

Зіп'ється, мабуть.

Усі ми в цьому житті спиваємося.

Не життя — зоопарк. Клітка, а ми в ній — звірі.

Тому досить лежати. Вранішній колотун за спогадами минув, можна вийти.

Пивка, скажімо, випити.

2005 р.

Київ, березень-липень

ПТУ — професійно-технічне училище, де разом із робітничою професією молодим людям давали повну середню освіту. В побутових розмовах абревіатура ПТУ частіше тлумачилася як «помоги тупому устроиться». Престижність навчання в ПТУ зводилася навіть не до «нуля», а до «мінус одиниці». Незалежно від того, що пропаганда ПТУ велася всіма радянськими засобами масової інформації. Неофіційно вважалося, що в ПТУ йдуть так звані «важкі підлітки», а випускники ПТУ — потенційні покидьки суспільства або взагалі малолітні злочинці. Для багатьох ПТУ були навіть засобами збагачення: відомі випадки, коли педагоги брали з батьків потенційних иетеушників хабарі, аби їхіііх дітей залишили в школі й не виганяли після восьмого класу. До речі, тодішній восьмий клас середньої школи відповідає теперішньому дев'ятому. (Тут і далі див. коментарі в кінці тексту «Путівник по Зоопарку» — А.К.)

«Я вас любіл, бо я дебіл» — учням радянських шкіл, незалежно від того, в якій із радянських республік вони вчилися, прищеплювалася любов до творчості російського поета Олександра Пушкіна. Влаштовувалися «пушкінські уроки», «пушкінські читання», портрети Пушкіна займали чільне місце в так званих «кабінетах літератури» — класах, де нібито все влаштовано для більш комфортного вивчання цього предмету. Саме тому рядки Пушкіна періодично перекручувалися на вульгарний манір. Це був підсвідомий протест проти роздутого культу Пушкіна. В даному випадку наводиться вульгаризований варіант строфи Пушкіна «Я вас любил, любовь еще, быть может…», якою козиряли всі без винятку радянські педагоги, коли вели мову про духовність.

«П’ять» (5) — вищий бал оцінки знань у радянській школі. Найвищий — «п’ять із плюсом» (5+) виставлявся рідко, але той, кому його виставляли, автоматично зараховувався до «надій школи». Відповідно найнижчим балом була «одиниця» (1), яку так само виставляли нечасто. В основному практикувалися «двійки» (2), без «плюсів» і «мінусів». «Одиниця» вважалася ганебною і навіть принизливою оцінкою і означала не стільки рівень знань, скільки особисте ставлення педагога до того чи іншого учня.

«Чекіст» — у прямому значенні цього слова — співробітник ЧК, «чрезвычайной комиссии», першого карального органу Радянської Влади. «Чекістами» називали співробітників КДБ, так, до речі, називають сьогодні працівників російської ФСБ та української СБУ. Перші чекісти відрізнялися жорстокістю, саме вони підтримували диктатуру пролетаріату. В даному випадку класний керівник Макогона, Литовченка і Тихого отримав таке прізвище саме через замашки диктатора.

«…купленому в Монголії» — радянські спеціалісти мали змогу якийсь час вербуватися на роботу в соціалістичні країни, де таких спеціалістів не вистачало. Зокрема, багато з них працювали в братській Монголії, багато — в країнах Азії та Африки. Заробітки там були на порядок вище, а товарів широкого вжитку — на порядок більше.

«Вожик» — білоруський сатиричний журнал, виходить білоруською мовою. У'радянські часи широко продавався в кіосках «Союздрук» насамперед у регіонах, котрі територіально межують із Білорусією, і був дуже популярним. Так само продавалися сатиричні журнали соціалістичних країн Східної Європи: польські, болгарські, німецькі (НДР).

Дін Рід — американський співак, борець за мир та комуністичні ідеали, улюбленець як діячів радянської пропаганди, так і рядових громадян. Емігрував у НДР, гастролював по БАМу, знімався у фільмах про пригноблених індіанців (як правило, грав захисника їхніх прав), одружився з німецькою акторкою Ренатою Блюме. Наприкінці 80-х трагічно загинув — потонув у озері при загадкових обставинах.

«Колючка» — сатирична шкільна стінгазета. Назва була типовою для подібних стінівок у більшості радянських шкіл. Як правило, мала вигляд аркуша ватману, на якому малювали карикатури на прогульників, «двієчників», хуліганів.