Андрій Кокотюха - Зоопарк, або Діти до 16

Думаю, до вас уже дійшло, кого хотів зачепити Стародуб. Для тих, хто ще не вкурив, пояснюю тему популярно, на пальцях.

Це сьогодні від таких запитань вуха молоденьких вчительок не червоніють. Хоча б тому, що тепер діти такі пішли грамотні — куди там твої бджоли! Але навіть якби хтось із них вирішив зарисуватися, показати свою просунутість і щось таке при всіх у вчительки запитати, тепер такі педагоги — кого хочеш словесно опустять, ще й висміють перед класом. Гуморист і сам не радий буде, коли таку тему розвивати почне.

Ви скажете, двадцять років тому в школах на біології проходили статеве розмноження по підручнику. Тому теоретично ця тема забороненою не була і шокувати вчительку не могла. Але ж про людське статеве життя навіть не заїкалися: про собак ішлося, кролів чи свиней, я вже зараз не згадаю. Коротше, не було такого, щоб учителька говорила чи на малюнках показувала, що там у тих кролів і куди.

Десь місяць тому на тій самій біології пацанів із усіх восьмих класів завели до актового залу, а бабів — до хімкабінету, там місця так само багато. Про що дівкам втирали, я точно не скажу, бо не знаю. Але думаю, про те саме, що й нам. Тільки їх вчителька з приводу інтимного життя лікувала, здається — історичка. А до нас прийшов дядько з вусами. Років йому тоді було стільки, скільки мені зараз, десь тридцять п'ять чи може навіть під сорок. Хто він і звідки — не назвався, та потім кілька пацанів із паралельних класів сказали: він із міського шкірвендиспансеру. Сорок п'ять хвилин він вкручував нам про те, що таке статеве життя і чому нам ще рано ним жити. В основному про гігієну говорив: кінці треба кожен вечір мити й труси частіше міняти. Потім пару похабних анекдотів розказав, які всі без нього ще в молодших класах чули, а коли нарешті дзвінок задзвенів, швиденько згріб брошури в «дипломат» і втік, навіть «до побачення» не сказав. Для чого він узагалі приходив, я тоді через власну сопливість не втямив, і вже потім до мене дійшло: це за планом у нас провели роздільний урок статевого виховання.

Набагато цікавіше «Японську кімнату» читати. Зуб даю — до того часу весь наш клас її перечитав, і не тільки наш — вона по школі пройшлася, аркуші аж засмальцьовані.

Ясно, що на подібні теми вголос говорити було не прийнято. І тепер наша Тамарочка, яка, як я собі думаю, в принципі могла за інших обставин і в іншій компанії про такі речі потриндіти, опинилася в досить невигідному для себе становищі. Який варіант не візьми, Стародуб по-любому цей раунд виграє. Він точно все розрахував.

Спокійно, популярно і коротко відповісти йому на явно провокаційне запитання біологиня не могла. Виховання не те. Двадцять років тому в нас усіх було таке виховання: на дитячому майданчику вночі під матюки й портвейн можна, а серед білого дня на уроці біології — ні. В Тамари щоки так червоним запашіли, мені самому на якусь хвилинку соромно стало. Не за неї і не за Стародуба — взагалі за те, що я все це бачу і чую.

Почати скандал означало остаточно обпаскудитися перед усім класом, особливо — перед дівчатками. Тамара всього на вісім років від своїх учениць старша. Кричати щось типу: «Хуліган! Як не соромно! Вийди з класу!» означає себе не поважати. Тим більше, нічого справді хуліганського в запитанні Стародуба не було. Колись до шостого класу вчився з нами такий Олежка Удовиченко. Так він на перерві якось сказав на Людку Суницю «блядь така». З ним усе ясно, його батько з мамкою кілька разів на тиждень один на одного так сварилися. Але Людка хоч і в шостому класі, але вже розуміла суть цього слова. Поскаржилася батькам, вони в неї інженери на оборонному заводі «Прогрес». Ті — за Людку і до директора. Не знаю, чи зробили батьки Удовиченка після розбірок якісь висновки для себе, тільки Олежка спочатку на місяць захворів, а потім у іншу школу перевівся. Причому дуже швидко й оперативно. Я до того це згадав, що вчинок Удовиченка таки справді можна назвати хуліганським. Шестикласник у школі матюкається на шестикласницю — шкандаль реальний. А Стародуб ввічливо і культурно попросив педагога розтлумачити йому про статеве життя: такий розділ у підручнику для восьмого класу є. Маленький, тварин стосується, але ж є! Виходить, якщо Тамара наша Михайлівна підніме бузу, то сама себе підставить.

Проігнорувати поставлене запитання так само не можна. Стародуб, мабуть, готовий до цього. Гадом буду, якщо він не заявить щось типу: «А хочете, я вам розкажу?» 3 нього станеться, йому точно нема чим ризикувати. Тоді Тамарі доведеться з іще скрутнішої ситуації виплутуватися.