— Я не бачу в цьому ніякого глузду, — одного разу сказала Бріда.
Вікка пустила її слова повз вуха — адже й вона колись так думала. Але нагадала їй слова Ісуса про речі, які зростають у кожному непомітно для нього.
— Не має значення, бачиш ти в цьому глузд чи не бачиш, — додала вона. — Згадай про Темну Ніч. Чим частіше ти це робитимеш, тим тісніший зв’язок у тебе виникатиме з людьми стародавнього світу. Спочатку ти їх не чутимеш — і лише твоя душа увійде з ними в контакт. Але одного дня ти й сама почуєш їхні голоси, бо тобі вдасться їх розбудити.
Бріда хотіла не тільки розбудити голоси — вона насамперед хотіла знайти свою Іншу Частину. Але говорити про це з Віккою чомусь не хотіла.
Вікка заборонила їй знову повертатися в минуле. Сказала, що в такому поверненні рідко виникає потреба.
— Не застосовуй також карти для того, щоб заглянути в майбутнє. Карти потрібні лише для того зростання, яке відбувається без слів і яке ми неспроможні ані помітити, ані осмислити.
Бріда повинна була розкладати карти таро тричі на тиждень і дивитися на них. Видіння виникали перед нею не завжди — а коли виникали, то вона здебільшого не могла зрозуміти їх. Коли нарікала на незбагненність тих сцен, то Вікка казала, вони мають таке глибоке значення, що й вона неспроможна проникнути в їхній зміст.
— А чому я не можу прочитати в них свою долю?
— Лише сучасне має владу над нашим життям, — відповіла Вікка. — Коли ти читаєш про свою долю в картах, ти переносиш майбутнє в теперішнє. І це може призвести до серйозного лиха. Теперішнє може заплутати твоє майбутнє.
Один раз на тиждень вони йшли до лісу, й відьма розповідала своїй учениці про таємничі властивості трав. Для Вікки кожна річ у цьому світі була позначена печаттю Бога — а надто рослини. Деякі листки нагадували серце й були добрі для лікування кардіологічних хвороб, тоді як квіти у формі очей виліковували хвороби зору. Бріда стала помічати, що багато трав справді дуже схожі на людські органи, й у посібнику з народної медицини, який Лоренс знайшов у бібліотеці університету, прочитала про дослідження, які підтверджували ефективність методів лікування, опрацьованих народними цілителями та відьмами.
— Бог розташував свою аптеку в лісах, — сказала Вікка одного дня, коли вони розмовляли, відпочиваючи під деревом. — Щоб усі люди могли подбати про своє здоров’я.
Б ріда знала, що її вчителька має й інших учнів, але переконатися в цьому увіч було важко — собака завжди починав гавкати о точно визначеній годині. Але навіть за таких обставин вона вже зустрічалася на сходах з однією дамою, однією дівчиною свого віку та з одним чоловіком у костюмі-трійці. Бріда намагалася простежити за звуками їхніх кроків у будинку, й стародавні плити повідомляли їй про місце, де вони стихали: за дверима помешкання Вікки.
Одного дня Бріда ризикнула запитати про інших учнів.
— Сила чаклунства — колективна сила, — відповіла їй Вікка. — Лише поєднання різних дарів може підтримувати енергію завжди в активному стані. Один залежить від іншого.
Вікка пояснила, що існують дев’ять дарів і що як Традиція Сонця, так і Традиція Місяця дбають про те, щоб вони передавалися від століття до століття.
— І які це дари?
Вікка відповіла, що вона надто лінива, намагається все розпитати й про все відразу довідатися, тоді як справжня відьма прагне сама здійснити всі можливі духовні пошуки. Вона порадила Бріді більше читати Біблію («там дається усе справжнє окультне знання») і знайти всі необхідні відомості про дари в Першому Посланні святого Павла до коринтян. Бріда послухалася її поради й відкрила для себе всі дев’ять дарів: дар мудрості, дар знання, дар віри, дар зцілення, дар чудотворства, дар пророцтва, дар розмови з духами, дар мови і дар тлумачення.
І лише тут вона зрозуміла, який дар шукає вона сама: дар розмови з духами.
В ікка навчила Бріду танцювати. Сказала їй, що вона повинна рухати своїм тілом у гармонії з шарудінням світу, з тією вібрацією, яка завжди в ньому присутня. Тут від неї не вимагалося ніякої спеціальної техніки — досить було здійснювати будь-який рух, що спаде їй на думку. Але навіть за таких умов Бріда не відразу призвичаїлася діяти й танцювати без логіки.
— Маг із Фолька розповів тобі про Темну Ніч. В обох Традиціях — а це справді одне й те саме — Темна Ніч — єдиний спосіб зростати. Коли ти виходиш на дорогу магії, коли занурюєшся в неї, ти відразу повинна підкоритися її силі. На тій дорозі ми неминуче зустрінемося з речами, яких ніколи не зрозуміємо.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу