Михаїл Булгаков - Майстер і Маргарита

Нарсис Нуар (фр. Narcisse Noir — чорний нарциз) — славетна туалетна вода (одекольон), створена 1912 р. видатним французьким парфумером Ернестом Дальтрофом (Ernest Daltroff), засновником французької фірми Карон (Caron).

…почесному гостеві сьогоднішнього вечора Аркадієві Аполлоновичу Семплеярову, голові Акустичної комісії московських театрів. — Прототипом Семплеярова вважається Авель Софронович Єнукідзе (1877–1937), секретар Президії Центрального виконавчого комітету СССР, голова Державної комісії з керівництва Большим та Художнім (де працював Булгаков) театрами, яка була для театрального мистецтва настільки ж «корисною», як і акустична комісія. Пригода з Милицею Андріївною Покобатько зіставляється з вигнанням охочого до актрис підвідомчих театрів Єнукідзе (7 червня 1935 р.) зі складу ЦК ВКП(б) «за політичний та моральний розклад». На відміну від Семплеярова, якого « перекинули до Брянська й призначили на завідувача грибозаготівельного пункту », Єнукідзе 1937 р. було розстріляно за зраду батьківщини та шпіонаж (разом з Штайґером-Майґелем — див. прим. [250]). Прізвище Семплеяров (утворене від французького слова simple — простий [вимовляється семпль або санпль] та слов’янського яр — «Простояров»), зіставляють також з прізвищем Олександра Опанасовича Спендіарова (Спендіаряна, 1871–1928), відомого композитора та дириґента, з яким Булгаков був заприязнений; саме з ним Булгаков міг обговорювати питання звучання та акустики.

Уї, мадам! (фр. oui, madame) — так, пані.

…на Чистих ставах <���…> поїхав на Єлохівську вулицю… —

Чисті стави (Чистые пруды) — розмовна назва Чистопрудного бульвару зі ставком, розташованого між М’ясницькими та Покровськими воротами. До початку XVIII ст. стави називалися Поганими, 1701 р. Петро І подарував цю місцину Олександрові Меншикову, який впорядкував та очистив стави від скидуваних м’ясними лавками та бійнями нечистот і дав їм теперішню назву. Біля М’ясницьких воріт нині розташована станція метро «Чистые пруды».

Єлохівська (нині Спартаківська) вулиця лежить між майданом Разгуляй (Басманна вул.) та Єлохівским майданом.

…дістала ролю Люїзи! — Йдеться про ролю цнотливої дівчини Люїзи у п’єсі Шиллера (див. прим. [18]) «Підступність та любов» (Kabale und Liebe, 1784).

Єво превосходітєльство… — Пародія на слова маршу з водевілю Д. Т. Лєнського (Воробйова) «Лев Гурич Синичкін, або Провінційна дебютантка» (1839).

…знялося щось наче як стовпотворіння вавилонське. — Стовпотворіння вавилонське — безладний шум, безлад, мішанина при великому зборищі народу. Відлуння біблійної оповісти про спробу жителів Вавилону побудувати під орудою царя Німрода вежу (сотворити стовп) висотою до неба, що суперечило Божому помислові. Господь вирішив покарати будівельників і змішав їхні мови, після чого люди перестали розуміти одне одного. Будівництво було зірвано, а люди розсіялися по всій землі (Буття 11: 1–9).

…нахабний котяра Бегемот… — За народними повір’ями чорний кіт є супутником нечистої сили. Бегемот (євр. — форма множини іменника жіночого роду [бегема]) — будь-яка велика чотиринога тварина; серед свійських тварин — велика рогата худоба; у множині може означати якусь велетенську тварину-монстра, символ потуги, непереможности, ненажерливости, флеґматичности, часто ототожнюється з гіпопотамом. У розмовній мові — «скотина». Араби вважають бегемота-гіпопотама виродком пекла та втіленням диявола. Назва увійшла до всіх європейських мов із транслітерації у латинському перекладі блаженного Єронима (Vulgata) старозавітної книги Йова (40: 10).

…ви, либонь, навіть опери «Фауст» не чули? — Йдеться про оперу французького композитора Шарля-Франсуа Ґуно (Charles-François Gounod, 1818–1893), створену за мотивами трагедії Ґете; лібрето М. Карре та Ж. Барб’є (див. прим. [1]).

…він <���…> дістав з кишені халата <���…> чорну шапочку з вигаптуваною на ній жовтим шовком літерою «М». Він надів цю шапочку і показався Іванові і в профіль і в фас, щоб довести, що він — майстер. —

Шапочка — цей розпізнавальний знак — так звана «академічна шапочка», ярмулка — м’яка шапочка з тонкої (переважно шовкової) тканини, яку носили у приміщенні, та яка була символом причетности до наукової діяльности, точніше, до вищого розряду академічних величин — майстрів. В ярмулках на офіційних портретах зображено чимало старих совєтських академіків 1920–1930-х рр., зазвичай у сполученні з розложистою бородою та вусами. Саме з цією метою Майстер «показався Іванові і в профіль і в фас, щоб довести, що він — майстер» (див. прим. [249]). Використання літери «М» як сигналу — «Майстер», — можливо, було навіяно авторові появою у Москві світних знаків «М» на станціях першої черги метрополітену, відкритого 1935 р.