Михайло Яворський - Поцілунок Лева

Оце вперше від часу мого прибуття до Львова, п’ять років тому, я не їхав на вакації до батьків. Уже був кінець серпня. Я знав, що батьки сумуватимуть за мною. Для них літо завжди було повне клопотів. Моя мати здає житло панам зі Львова, які приїжджають на відпочинок. Здебільшого це друзі пана Коваля або друзі його друзів. Вони приїжджають по двоє, троє і залишаються, зазвичай, на два тижні. Явора приваблює їх гірським повітрям, лісовими прогулянками і стравами моєї матері. Пан Коваль найдавніший і найулюбленіший гість моїх батьків. Він залишається в нас на цілий місяць. Він любить гори і часто бере мене зі собою в одноденні мандрівки.

Щоб піклуватися про своїх гостей, батьки наймають тимчасових помічників: мама - дівчину, зазвичай з убогого гірського села для допомоги на кухні, а батько - юнака для роботи у стайні та на полях. Мій же обов’язок на літніх вакаціях - заганяти корів на пасовище раненько після доїння. Сусідські діти робили те саме. На моїй відповідальності було п’ять-сім корів, кожна, як і в інших ґаздів, із дзвінком на шиї. Оскільки ґрунтова дорога до пасовищ вилась аж ген до краю лісу на горі Вінець, корови ступали повільною процесією, а дзвіночки дзеленчали в такт їхнім неквапним крокам. Так витворювалася урочиста, іноді какофонічна симфонія. Натомість назад вони хутко збігали із безладним калатанням.

Завваживши, що я занурився у власні роздуми, пан Коваль встромив мені газету: «На-от, синку, прочитай. Від рішень у Берліні та в Москві залежить й твоє життя». Зазвичай він називає мене «Михасем», а іноді, як-от, сьогодні звертається «синку», хоч це звучало для мене дивно.

Я не мав настрою читати, але таки ретельно простудіював ту газету, знаючи, що він може запитати мене про найдрібнішу деталь. Газета підтвердила те, що пан Коваль почув учора по своєму короткохвильовому приймачеві. Гітлер і Сталін, дотепер затяті вороги, 23 серпня підписали Пакт про ненапад. Цей пакт, на думку пана Коваля, не провіщав нічого доброго для Польщі, географічно розташованої між Росією та Німеччиною. Тоді я не надто замислювався над словами свого опікуна, які виявилися пророчими, адже, як ми потім дізналися, Пакт про ненапад мав таємний пункт, за яким Німеччина та Росія ділили Польщу між собою.

Сьогодні пан Коваль від’їжджав на запізнілі вакації. Вперше за багато років він проведе їх не в Яворі у моїх батьків. Він каже, що їде на місяць до сестри, яка живе далеко на захід від Львова. Два роки тому вона відвідувала пана Коваля. Оскільки вона мала залишитись на цілий тиждень, пан Коваль попросив мене пожити в мого однокласника Богдана, що я й зробив.

Ото були дні! Ми грали в шахи, гасали парками, поринали в комікси, змагалися в грі «Інтелігенція» 1 1 Завданням тієї гри було творити якнайбільше слів із літер іншого слова. , говорили про однокласниць, сходячись на тому, що Соня таки найкраща. В мене тоді закралась підозра, що, як і я, Богдан був таємно закоханий в неї. Ми також переглянули два випуски тижневих новин у пасажі Міколяша. Там, на екрані ми бачили Гітлера, який знавісніло розмахував руками, промовляючи до натовпу. Здавалось, єдиною нерухомою частиною його обличчя були ті смішні вуса. Він говорив про призначення Німеччини керувати світом, вимагав більше ЬеЬетгаит 2 2 Життєвий простір (нім.) Третій Райх (Das Dritte Reich (нім.) - «Третя Імперія») - офіційна нацистська назва режиму правління, який існував у Німеччині з січня 1933 р. по травень 1945 р. (прим. -Ред.). для німецького народу. Богдан тлумачив це так, що

Гітлер має намір завоювати собі декілька європейських країн і поробити з них колонії.

В іншому випуску новин ми бачили Сталіна. Його обличчя здавалось вилитим зі сталі. Зарозуміла, якщо не презирлива, посмішка на його обличчі немов свідчила, що він знає якусь таємницю. Як і Гітлер, Сталін мав вуса, але в нього вони нагадували густу наїжачену щітку.

Після кіно Богдан запитав: «Ти знаєш, ким були і що робили Гітлер і Сталін до того, як стали тим, ким вони є зараз?»

Те запитання спантеличило мене. Виходячи з Богданових вуст, воно звучало, як мат у наших шахових змаганнях. Відчуваючи моє невігластво, Богдан продовжував освічувати мене, не чекаючи на зізнання, що я й не замислювався над цим.

- Що ж, Михайле, - сказав він сухо й поважно, як наш директор школи, - маєш знати, що Гітлер австрієць. Під час Першої світової він був капралом, а після війни заробляв собі на хліб малярством, аж поки не став фюрером Третого Райху*. А Сталін, ти сміятимешся, був всього лише сином грузинського шевця. Він вивчав богослов’я, прагнучи стати священиком, та натомість став атеїстом і ще й комуністом.