Александр Подервянский - Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно! [збірник]

Як остопиздило купатися мені!
Чи, може, іскупатися? Купатись
Чи не купатись? Блядські ці питання
Заябують. Чи, може, не вагаясь,
Спустити враз штани та батерфляєм
Хуярити, аж поки за буями
В очах не потемніє? Ну, а згодом,
Про наслідки можливі не подумать
Один лиш тільки раз – і вже крадеться
Піздєц з своєю усмішкою хижой,
Прастуда, гємарой, чіряк на сраці,
Запльована підлога, лікарі,
Від шприця гематома і могила!
На ній брудна Афєлія вонюча
Та купка маргаріток, а під нею
Лежить той фраєр, що любив купатись.
Такіє варіанти ібав я в рот і в носа!

Мон шер Гамлєт! Ходім у кабінет,
Канхвету дам тобі я посмоктати.
Канхвета очень класна, «Тузік» вкусний.

Не вірь, мій сину, цьому підарасу!
Канхвету ту тобі він в жопу встромить.

От бач, злякався, йобаний сцикун!
Він обісцяв мене на полюванні,
Коли я міцно спав. Підступною рукою
Він в вухо спрямував брудного хуя,
І скосопиздила моє прекрасне тіло
Смертельная гангрена. Помсти хочу!
Побачить цю падлюку на параші
За грою в «півника» з неголеним убивцей,
Або в канторі сраним інженером,
Або у юрті раком на підлозі,
Татари щоб його їбали в сраку!..

Не можна мстить! Повинні ми любити
Всіх підарасів, злодіїв, убивць,
Бо кожен з них нарід, всі богоносці.

То, може, ти і м'яса не їси?

Ні, не їсу я м'яса принципово.
Я тіки випить іноді люблю,
Бо ми – народ широкий і гостинний,
І випити ми можем дохуя.
Намного більше інших інородців,
Жидів та басурман.

Хуйова мода!
Пробзділось щось у Датському князівстві.
Коли я був царем, їбав я в жопу
Всіх богоносців вкупі з Львом Толстим
(Ну це, канєшно, в смислі переносном),
Бо, підарасів з детства не любивши,
Тх посилав на «хімію» їбошить
На благо Батьківщини. О часи!
О Данія нещасная!

Ви, батьку,
Там привидом вже зовсім заїбались,
Щось пиздите таке, шо не просцяти
За цілий тиждень, – я вже вам сказав,
Шо мститися не можна, бо всі люди —
Це браття на землі, окрім жидів,
Татар, масонів, негрів, біларусів,
Которих я ненавиджу. В цілому ж,
Я гуманіст – не то, шо ви, папаша!
Вам тіки би горілки засадить
Та мамку бідну на печі їбати,
Аж дим із хати йде. А потім чаю
Посьорбати і кидати сокиру
В паралізовану бабуню, унітаза
Хуярить чобітьми… І также много
Другой хуйні за вами замічав я.
Навіщо ж вам було родного брата,
Слабкішого за вас своїм здоров'ям,
Примушувать лизати вам мінєта?
От він і їбанувся, бідолашний.
І це не дивно! Мати моя бідна
Ненавиділа вас, як я жидів.
Мене ж, синка харошого, любила
І часто пестила, а я із нею грався
У «курочку та півника»… Ви, батьку,
Пиздуйте в ваше море, та хутчіше,
Бо я дрючком переїбу їбальник,
Ще й дядька позову, і ми з ним разом
Таких піздюлєй вам понакладаєм,
Шо Данія здригнеться!..

Сучий сину,
Хуйовий нєданосок – так на батька,
Таку хуйню казать? Чом не втопив я
Тебе у малафьї, як ти родився?
Чом не засунув в жопу головою
Й не задушив? О, курв'яча сімейка!
Зажди ж у мене!

Папаша блядський, в доску заїбали!
Піти би випити у барі шампаньйоли,
Бо в сурлі мов коти понасцикали,
І несвідомо хочеться лизати
Шершавим язиком гарячі зуби.