Александр Подервянский - Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно! [збірник]

Входять Бруно Адольфович і Адам Жоржевич з пляшками противного вина.

Бруно Адольфович.Ану тихо, блядь!

З цими словами Бруно Адольфович лунко виніма корок з пляшки і миттю розлива вино в стакани. Все, що робить Бруно Адольфович, це явна демонстрація його нахабства. Навіть циніку Умберто Васільєвічу це ясно. Всі випивають. Причом Адам Жоржевич здвига брови і дивиться на себе у дзеркало.

Умберто Васільєвіч.Адам Жоржевич, ти протри оченята, там у тебя гной скопився.

Адам Жоржевич протира оченята. В той же самий час Умберто Васільєвіч скручує дулю і тикає її Адаму Жоржевичу під ніс, всі регочуть.

Умберто Васільєвіч. Ну шо, як відімость?

Бруно Адольфович. Та то найобки єщьо хуйня! От я читав кнігу, «Дєтство Гєбєльса» називається, от заїбісь кніга! Ну, от оні как-то с Кальтенбрунером нашлі бомбу і от – пацани – нє іспугалісь, подложілі учітєльніце в кабінєт. Учітєльніца заходіт і говоріт: «Дєті, ауфвідерзейн». Гєбєльс нє іспугался, як хуйньот бомбой, так учітєльніцу увєзлі доктора і обнаружілі у нєйо нєнормальное сокращєніє влагаліща. Це «пизда» по-німецькі. от нєйо муж потом ушол…

Валєр’ян Валєр’яновіч. От мєня тоже жена ушла.

Умберто Васільєвіч.Ну все ж непонятно, почему Гебельс не взорвался?

Бруно Адольфович.Бомба була незаряжена, а то б, конечно, взорвался.

Валєр'ян Валєр'яновіч.Адам Жоржевич, а тебе когда-нібудь жена ізмєняла?

АдамЖоржевич. Ха! Інтересно! С кем же ето она могла б мне ізмєніть? Я такой мен, шо ето піздєц! Мне даже ізмєніть невозможно. Я совершенно за ето спокоен. Все будут з рогами, а я – нет. Она меня хавает от і до. Єй даже неінтересно з другімі. Єслі б она мне ізмєніла, я даже б кайфував…

Бруно Адольфович (раптово). Тьолок надо пиздить. (Пиздить кулаком по столу так, що підскакують стакани.) Но сначала зав'язать в мішок, мішок завєсіть на балку, а пиздить надо ломом.

Валєр'ян Валєр'яновіч.А тебе, Бруно Адольфович, жена ізмєняла?

Бруно Адольфович (скручує в руці кусок бринзи). Всі тьолки – суки і простітутки.

Адам Жоржевич.От я часто думаю, єсть тьолкі багатиє, єсть бєдниє, і тоже їбаться хотят. Я етого нє люблю. Я так щітаю: хочєш їбаться – повєді в ресторан, накормі, повєзі в таксі, от тада і їбайся. а бідні тьолкі – ето хуйня. я етого нє люблю!..

Валєр’ян Валєр’яновіч. А тєбє, Умберто васільєвіч, жена ізмєняла?

Умберто Васільєвіч. Та мінє ето до пизди. она думаєт, шо ето міня очень волнуєт. Но ето ошибка, оно міня нє їбьот ні грама!

Валєр’ян Валєр’яновіч. А от моя жена вродє і хуйовая, а я от нєйо торчу, як пацан!..

Адам Жоржевич. А мої предки були дворянє, а бабина тьотка була якась фрейліна. В нєйо даже своя пєчать була…

Умберто Васільєвіч.А мого дєда дядя їбав твою тьотку в сраку на столі для спірітіческого сеанса…

Входить Валерій Валєр'євіч, сильний і умний мужичок. Он відіт таку картину: на койці лежить Васіліса Егоровна, за столом сидять всі уже знайомі нам мужички і п'ють противне вино. На полу лежать потоптані шматки бринзи.

Умберто Васільєвіч.Шо, Валерій Валєр'євіч, рупь єсть?

Валерій Валєр'євіч.Конечно єсть.

Валерій Валєр'євіч пальцами лівої руки робить бублік і щьолкає по цьому бубліку пальцями правої. Обличчя його при етом подьоргівається в огидних грімасах, іскажая наше первое пріятноє от него впєчатлєніє. Бруно Адольфович, которий ожівілся при мислі, шо у Валерія Валєр'євіча єсть рубь, голосно кричить.

Бруно Адольфович.Ану цить! Всі виймай гроші і клади сюди!

Всі, крім Адама Жоржевича, який стоїть в своїй звичайній позиції перед дзеркалом і корчить рожі, кидають гроші перед Бруно Адольфовичем.

Бруно Адольфович.Адам Жоржевич, ти скіки кидаєш?

Адам Жоржевич (не повертайсь, пихато). Три палочкі.

Адам Жоржевич робить паузу і повертається перед дзеркалом в профіль, дико скосивши очі, як скажений кінь.

Адам Жоржевич.А профіль – ето вообще піздєц усьому!..

Гамлєт,датський кацап.

Маргаріта,мати Гамлета.

Привид,страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку і сукровицю простирадлом.

Клавдій,хтивий дядько принца.