Александр Подервянский - Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно! [збірник]

Іван Опанасович.Шоб ти з'їв, та й не пиздів!

ГрицьЯкович (шуткує). Я тарілку супу, а ти кінську залупу. Га-га-га! (Регоче.)

Чорт.І я тоже дурень. Сижу тут з вами, пиздюками, сало їм… (Чорт наливає шмурдяку, відрізає сала. Передражнює когось.) Остановісь, мгновєніє, ти прекрасно! (Потім випиває шмурдяк, закусює салом і кривиться).

Гриць Якович (співчутливо пиздить чорта по спині). Шо, не пошло?

Чорт.Да пішов ти на хуй, «не пашло»… Муму йобане!..

Гриць Якович (шуткує). А я і так на йому сиджу, тіки ноги звисають. Га-га-га-га!

Чорт (розлючено плює на підлогу). Тіки і навчився, шо ото срати, як бегемот, он навіть хуни тікають!..

Іван Опанасович.Я їм не винуватий, шо вони дурні.

Чорт.Ну а якщо всі повтікають?

Іван Опанасович.Хай тікають, вони мені не нужні.

Чорт.Ну і сиди тут з своїм салом, кабан йобаний!

Іван Опанасович.От ти в нас дуже інтєлєгєнтний, шо не слово, то матюки.

Чорт іде до дверей. Раптом двері відчиняються, і в них входить Хуна.

Хуна.Ви тут сідітє, а на дворе такая пагода стоіт! Я от нарошно вийшла, трохи погуляла… Так што ета весна со мною делает! А ви чого тут сідітє?

Гриць Якович (шуткує). Тебе чекаєм, Швецію робить.

Хуна.А шо ето такое?

Починає тихо грати «АББА». Всі, в тому числі і Чорт, мовчать.

Хуна (наївно). Нет, ну честно, ребята?

Іван Опанасович (спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в сраку їбе. Інтересно! На от сало, їж…

Хуна, Гриць Якович, Іван Опанасович жеруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду і зникає. Спущене гамно, веселі звуки «АББИ» і чавкання трьох створінь зливаються в єдину симхвонію.

Данко.

Натовп.

Ліс. Входить натовп. Натовп дико і страшно реве. Де-по-де можна іноді почути обривки розлючених фраз типу: «Хлопці, хорош ноги бить. Начальство очки гребе, а ми пизди лопатою вигрібаємо» та таке інше.

Входить Данко і стріля з пістолета в повітря.

Данко.Мовчать!

Всі мовчать так, шо стає ніяково.

Данко.Не розмишлять! Чмо японське… Іттіть!

Голоси.Та куди ж іттіть?

Данко.Іттіть, контра! Хто не хоче – уб'ю, нахуй!

Данко вириває з грудей серце, яке світиться карасіновим світом, і вимахує ним, як ліхтарем.

Голос з натовпу.Ніхуя собі!

Данко (кричить). Ура! Вперед, чмо японське!

Всі біжать за Данком в напрямі, протилежному тому, куди йшли.

Болото. Входить натовп з Данком.

Данко.Іттіть!

Голос з натовпу.Ги, та вже, мабуть, прийшли!

Данко.Контра! От не пиздіть, а іттіть!

Голосз натовпу.Я їбав таку жізнь!..

Данко.Шо поставали, пизда ваша мати?!

Запопадливий голос з натовпу.Данко, серце згасає!..

Справді серце в руці у Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку і затоптує ногами. Потім вириває у себе печінку. Печінка відразу ж починає горіти синім вогнем.

Данко (несамовито реве). Іттіть!

Данко і натовп зникають у напрямі, протилежному тому, куди йшли.

Пустиня. Входить натовп з Данком.

Данко (шуткує). Ге-ге! Ніхуйова пагодка!..

Натовп мовчить.

Данко.Що мовчите, га? Де Ізергіль, стара блядь?

Голос з натовпу.Вчора здохла.

Данко (невпевнено). Іттіть.

Голос з натовпу.А не пішов би ти сам на хуй?!

Запопадливий голос з натовпу.Данко, печінка згасає!..

Данко кида об підлогу смердючу згорівшу печінку.

Запопадливий голос.Данко, нирки рви, вони горітимуть!..

Данко вирива нирки. Вони горять, але не так яскраво, як хотілося б. Тоді Данко і їх кида об пісок.

Данко.Що, падлюки, тепер довольні?

Натовп мовчить.

Данко.Тепер вам всім піздєц!

Помирає.

Голос з натовпу.Ніхуя не піздєц, ми тут з пустині сад зробимо!

Голоси.А вірно, хлопці, а діло каже!

Голоси.Ура! Вперед, чмо японське!

Всі. Ура!!!

Натовп зникає в напрямку, протилежному тому, куди йшов.