Васіліса Єгоровна.Та відчепись, проклятий! Ні дньом ні ноч'ю покоя нет…
Адам Жоржевич (знаходить кепку на тумбочці і надіває наголову, мрійливо, сам до себе). От я часто думаю, нєкоториє тьолкі в компанії расказивают друг другу разное там хуйо-майо, посмотрітє – какая я умная. Я етого не люблю!..
Адам Жоржевич надвигає кепку на лоба, гарно піднімає брови і заходиться видавлювать прища на носі. А видавивши, зсовує брови, примружує оченята і корчить у дзеркало огидні грімаси.
Адам Жоржевич (солодко бормочить під ніс). Мен, піздєц усьому!
Входить Валєр'ян Валєр'яновіч, плюгавий мужичок. Він мовчки знімає кепку, під якою виявляється лисина. З першого погляду лисини не видно, бо хитрий Валєр'ян Валєр'яновіч зачесав їїсправа наліво так, шоб проділ знаходився у нього над правим вухом.
Адам Жоржевич.Хи! Ти такий хуйовий зробився, Валєр'ян! Что у тебя, жизнь хуйовая такая, чи у тєбя кожа на голове сухая? Я тєбя нє пойму!..
Валєр'ян Валєр'яновіч (червоніє). У мєня волос ломкій.
Адам Жоржевич.Ахуй в тебе, случайно, нє ломкій? Га-га-га-га! (Регоче.) Ну, нє обіжайся…
Адам Жоржевич скручує пальці лівої руки в відє бубліка, а пальцями правої ляскає по цьому бубліку, сопровождає ці похабні жести прицмокуванням язика і підмігуванням в бік Васіліси Єгоровни. Валєр'ян Валєр'яновіч сидить ніяково, йорзаючи на стулі, і червоніє. Адам Жоржевич показує Валєр'яну Валєр'яновічу три пальця, випучує очі і вип'ячує губи. Валєр'ян Валєр'яновіч с уважєнієм дивиться на Адама Жоржевича і кача головою. Видно, що він заздрить красивому і сильному мужичку Адаму Жоржевичу.
Валєр'ян Валєр'яновіч.Ти кожний день броєшся, Адам Жоржевич, чи через день?
Адам Жоржевич.Та я їбав бриться, я і так себя хаваю от ідо. Я ото бриться западло щитаю!..
Валєр'ян Валєр'яновіч.А я раньше кажний день брився – жена заставляла.
Входить Бруно Адольфович, белокура бестія.
Бруно Адольфович.Под'йом, бляді, доктор прийшов!
І з цими словами Бруно Адольфович видьорпваєт з-під Валер'яна табуретку, так шо той гепаеться сракою на підлогу.
Бруно Адольфович (до Адама Жоржввича). А ти шо, красавец йобаний, сідіш? Іблом торгуєш… Рупь есть?
Адам Жоржевич.Єсть.
Бруно Адольфович.Бистро пиздуй в магазін, або подожди – я з тобою.
Бруно Адольфович зникає, як вихор, увлєкаючи за собою безвольного Адама Жоржевича. Валєр'ян Валєр'яновіч сидить на полу. Деякий час він мається, питаясь побороть своє чувство. Це видно із того, як він соває руками по брудному полу.
Валєр'ян Валєр'яновіч (до Васіліси Єгоровни). Васіліса Єгоровна, давай поговорім.
Васіліса Єгоровна продовжує отдихати ліцом уніз.
Васіліса Єгоровна (томно). І об чьом же у нас будет разговор, Валєр'ян Валєр'яновіч?
Валєр'ян Валєр'яновіч (червоніє). Ну, как ето об чьом, Васіліса Єгоровна? Разні єсть інтересні для нас обоїх вєщі…
Васіліса Єгоровна.Мне оні уже давно не інтересні, еті вєщі!..
Валєр'ян Валєр'яновіч (червоніє, но робить хорошу міну при поганій грі). Ето што, надо понімать, як визов?
Васіліса Єгоровна.А понімай, як хочеш, лисий гандон! То, шо я тада по п'яному делу зробила, – била ошибка.
Валєр'ян Валєр'яновіч сидить долі, слухає ці неприємні для себе вєщі і шарить руками по брудному полу. Входить Умберто Васільєвіч, цинічний мужичок. На голові у Умберто Васільєвіча купа брудного волосся. Одягнут він неакуратно, з претензієй на хамство.
Умберто Васільєвіч.Шоти там іщеш, Валєр'ян Валєр'яновіч? Может, гайка от болта куда закатілась?
Валєр'ян Валєр'яновіч.Та нє, цея так, хтів посмотреть, чи скабку на цьом полу можна загнать, чи нє?
Умберто Васільєвіч кида бистрий і хтивий погляд на койку з Васілісою Егоровной, пальцями лівой руки робить бублік, а пальцями правої – ляскає по бубліку, при цьому він підмигує до Валєр'яна Валєр'яновіча. Валєр'ян Валєр'яновіч червоніє і розводить руками. Умберто Васільєвіч регоче.
Валєр'ян Валєр'яновіч.Я тільки хотєл спросіть, Умберто Васільєвіч, ти мнє нє даш оту кнігу почитать, гдє про разні астрали напісано, або давай обміняємося – ти мінє про астрали, а я тєбє – «Потєряний край» і «Зов мічти». Хороші книги, інтєрєсні!..
Умберто Васільєвіч.Ати хуй в бєлкі відєл?
Читать дальше