Александр Подервянский - Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно! [збірник]

Івасик,хлопчик.

Лікар,мужчина.

Сибірська Язва,бацила.

Гангрена,бацила.

Ганарея,бацила.

Випадєніє Матки,бацила.

Смерть,скелет.

Печера з сталактитами. В ній сидять Сибірська Язва і Гангрена і грають в карти. Вони неохайні і неприємні. Гангрена – синя, Сибірська Язва в тупих сибірських валянках.

Язва.Що у нас козир?

Гангрена.Жир.

Язва.Шостака.

Гангрена б'є.

Язва.Сімака.

Гангрена б'є.

Язва.Вісьмака.

Гангрена б'є.

Входить Ганарея. На ній одягнуто брючного костюма, взагалі, вона така ж неприемна, як Язва і Гангрена.

Ганарея.Дівчата, там карасін привезли.

Язва.Га?

Ганарея.В сраці нога.

Входить Випадєніє Матки – воно таке, як і інші, тіки між ногами у нього волочиться мішок.

Гангрена.А хто це к нам лізе?

Гана рея (шуткує). Та то якесь Випадіння.

Випадєніє (ображається) . Ти б на себе подивилася б – стара блядь, брючного костюма наділа. Тьху! (Плює.)

Ганарея.Га-га-га-га! Ой не можу, дівчата, та то ж модно.

Вітальня. З портьєрою, тумбочкою і фікусом. Над діваном – портрет Гіппократа. На дівані сидять Івасик і Лікар.

Лікар.Івасик, скажи: «А-а-а…»

Івасик.А-а-а…

Лікар (узахваті). Ми ковалі нашого щастя, Івасику.

Івасик.Бе-е-е… (Пускає слину.)

Лікар хвацько підхоплює слину.

Лікар.А ти, Іване, молодець, знаєш, що лікарі збирають слину на аналізи. Хе! (Хвастливо.) Я вже чемойдан слини назбирав. (Ховає слину.)

Івасик.У-у-у…

Лікар (узахваті). Івасику, настане день, і всі хвороби буде знищено!

Івасик.Му-у-у…

Лікар.Гарний хлопчик. Зараз лікар випише рецепти, і будем ням-ням димедрольчик. Хочеш ням-ням димедрольчик?

Івасик.Хр-р-р… (Харчить, випускає слину.)

Удвері гупають.

Лікар.Хто там? Сюди не можна. Іде операція.

Голос з-за дверей.Не пизди!

Удвері гупають.

Лікар (нервово клаца зубами). Гей-гей – стороннім хід заборонено!

Голос з-за дверей.Відчиняй, падло! Двері висадим.

Лікар.Ворог не пройде!

Ставе біля дверей тумбочку.

Івасик.Бе-е-е…

Розганяється і б'є в тумбочку головою. Двері ламаються, в квартиру з криками вриваються бацили. Вони хапають Лікаря і Івасика.

Лікар (кричить). Не чіпайте інтелігента!

Івасик (кричить). Му-у-у…

Гангрена (кричить). В мішок їх! (Показує на мішок у Випадєнія Матки.)

Ганарея, Язва відбирають мішок у Випадєнія Матки, яке страшно кричить.

Випадєніє Матки.А-а-а…

Івасика і Лікаря садять в мішок. Гангрена закручує його, інші бацили пиздять квартиру: фікус, тумбочку, здирають портьєру і вихорєм зникають в проломі дверей, несучи в мішку Лікаря та Івасика.

Входить Смєрть.

Смерть (дивиться на Гіппократа). На!

Смєрть показує Гіппократу всім зрозумілого жеста.

Васіліса Егоровна,красіва і горда сука, мічта всіх мужичків.

Адам Жоржевич,до біса гарний мужичок.

Валєр'ян Валєр'яновіч,плюгавий мужичок.

Валерій Валєр'євіч, сільний і умний мужичок.

Умберто Васільєвіч, цинічний мужичок.

Бруно Адольфович,белокура бестія.

Спальня Васіліси Єгоровни, заманчиве місце, куда мечтает попасть кожний мужичок. В спальні зайобана Васіліса Егоровна лежить ліцом вниз, крепко охватів подушку сильними руками. Біля дзеркала стоїть напівголий Адам Жоржевич, до біса гарний мужичок, і корчить у дзеркало противні грімаси.

Адам Жоржевич (сам до себе). Ето піздєц, яка у меня харя!.. (До Васіліси Єгоровни.) Ти, курва, куда кепку мою поклала?

Васіліса Егоровна нє іздайот ні звука.

Адам Жоржевич (самовпевнено). Я ету курву так заделав, шо она уже говоріть не может! (З любов'ю поглажуе себе по пухлому тілу обома руками.) Тело, блядь, я їбу, кожа, яку бога! (До Васіліси Єгоровни.) Вася, ти ж меня знаєш, я ж так, шучу, шучу, пока добрий, но потом і хуйню могу сделать. Я етого не люблю…