Александр Подервянский - Остановiсь, мгновеньє, ти прекрасно! [збірник]

Пєрєц Моісєєвіч.Ха. Ну ви бачили такоє? Ну куди ж він, нахуй, дєнється?

Вєнєдікт Абрамовіч.Ти, Поля, сначала думай, а потом спрашуй!

Скворцов (в телевізорі). К щастю, всьо закончілось благополучно. І наш толстокожий знакомий опустілся на дно доєдать свой обєд.

На екрані видно потворний хвіст крокодила, який шмякає по болоті. Грає Пінк флоід. Свирид Свиридович. який під час балачок тихо куняв у кріслі, починає голосно хропіти.

Ельза Піздаускас.От ето номер! Што делать будем?

Вєнєдікт Абрамовіч (філософські). Нічего. Йому ж хуже будет. (До Перца Моісєєвіча.) Ти як сьогодні?

Пєрєц Моісєєвіч.Я шо, можно, конечно.

Поліна Йосипівна.Тут холодно, можно труби застудіть.

Пєрєц Моісєєвіч (філософські). Для женщіни труби – все одно шо для мужчіни мозгі.

Вєнєдікт Абрамовіч.Харош піздєть!

Вєнєдікт Абрамовіч першим подає приклад і знімає штани. Всі роздягаються. Грає музика з передачі «В мірє животних».

Ручна ворона з клєткі.Шо, піздюкі, доігралісь?

Свирид Опанасович,дєдка.

Химка,бабка.

Валька,онука.

Джек,песик.

Мурзік,котик.

Вераі Надежда,мишки.

Саломон Самсоновичі Африкан Свиридович,дослідники калу.

Хата Свирида Опанасовича – забацане місце, куди редко ступа культура. З вікна, затягнутого бичачим пузирем, можна побачити грязюку, дощ, бурю, а також мороз. Інколи, в ритмічному оскаженінні, з диким завиванням і карканням, мимо вікна проносяться зграї ворон, драконів, крилатих клопів і летючих пацюків. В ці хвилини в хаті темніє. Посеред хати сидить Свирид Опанасович у валянках і шапці-ушанці, за спиною у нього ружжо, біля руки лежить гостро наточена сокира, так, що дотягнуться до неї зовсім не важко. Вінчає обстановочку опудало крокодила, яке гойдається під стелею. На крокодилі де-не-де приклеєні ярлики готелів і закордонних спиртних напоїв. Свирид Опанасович видовбує з кишені коробочку калу, нюхає її, чха і кладе в кишеню назад. Входять мокрі і брудні дослідники калу Саломон Самсонович і Африкан Свиридович, вдягнуті у все резинове. В руках у них прибори, якими міряють кал. У Саломона Самсоновича під пахвою невеличкий забитий дракон, він швиряє його на стола, як магазінну курку.

Саломон Самсонович (до діда). Скажи бабі, шоб борщ зварила. Часником заправить та сметаною, галушками – то, шо нада!

Свирид Опанасович з огидою бере дракона за обляпані кров'ю зелені крильця.

Свирид Опанасович.Блядь! Колись я іще пацаном був, то їх зимою в нас не було. Оце, як тіки осінь, вони своїх дітей ото позганяють на леваду і вчать літати, а потім посідають, падли, і тіки м'ясом ремиґають, ну чисто корови. А через пару тижнів всі в Африку полетять. І так красіво летять, блядь, строєм, аж земля трясеться. Коли їх главний серне, то і остальні тоже. Бува, цілі села гімном засиплять. Порядок тада у них був!..

Саломон Самсонович.А щас?

Свирид Опанасович.Щас ні. Щас ні в них, ні в нас, кругом порядка нема.

Африкан Свиридович.А щас чого не улітають, діду?

Свирид Опанасович.Хуй його зна. Колись порядок був, нахуй, не те, шосічас!

Входить Валька, онука Свирида Опанасовича, це здоровенна обізяна, вдягнута у просте, охайне платтячко.

Валька.Шо ви пиздите, діду? Раньше, раньше… Шо за ностальгія, чого вам щас не хвата, тюрми?

Свирид Опанасович.Мовчи, обізяна йобана, шо ти понімаєш?

Африкан Свиридович (мрійливо лапа дракона). Вони таки щас сильно поменшали. Я помню, ще коли малий був, то були такі, як бугаї, а щас такі, як курчата. І шо воно далі буде?

Саломон Самсонович.А хулі тут непонятного? Обичний мутагенез. Дракони меншають до таких розмірів, шоб прогодувати свої сімї.

Африкан Свиридович.Зате пацюки стали, як самольоти, а клопи, як сичі.

Саломон Самсонович.Шо ви хочете, Африкан Свиридович? Це жизнь, а жизнь, як в пєснє пойотся, «не кончаемся».

Свирид Опанасович (ні до кого не звертаючись). Жизнь хуйовая!..

З сіней чути шкрябання і завивання Джека.

Саломон Самсонович. Іпотом, Африкан Свиридович, подивіться на Дарвіна…