Еріх Ремарк - На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші

— Не роби дурниць! — засичав я на нього. — Ти нам тут потрібен. Чого тобі так кортить до лазарету?

Уперто, як осел, Ленц поривався до бійки. Він нікому не міг пробачити, коли йшлося про «Карла».

— Бачите, — звернувсь я до Патриції Гольман, — і цього ось навіженого цапа називають іще «останнім з романтиків»! Можете собі уявити, що він колись і вірші писав?

Це було Готфрідове вразливе місце — він зразу ж угамувався.

— Це було давно, ще задовго до війни, — сказав він, ніби перепрошуючи. — А до того ж, малий, божеволіти під час перегонів — хіба ж це сором? Ну, скажіть, Пат?!

— Бути божевільним узагалі не сором…

Готфрід урочисто вклонився:

— Великі слова!

За гуркотом моторів нічого не було чути. Здригалося повітря. Двигтіли земля і небо. Зграя машин промчала повз них.

— Іде передостаннім, — пробурчав Ленц. — Звір таки забарився на старті…

— Байдуже! — відповів я. — Старт — болюче «Карлове» місце! Він повільно бере розгін, але потім ти його не вдержиш.

Гуркіт трохи вщух, і стало чути гучномовці. Ми не повірили власним вухам: Бургер, один із найсильніших конкурсантів, не стартував. Машини з гуркотом наближались до нас. Вони тріпотіли вдалині, наче сарана, а далі більшали, й більшали, і нарешті промчали повз трибуни, і завернули на довгий поворот, їх було шестеро, Кестер усе ще йшов передостаннім. Ми були напоготові. Від повороту чути було то гучніший, то слабший відгомін гуркоту машини. За поворотом уся зграя кинулась на пряму. Одна машина йшла попереду всіх, щільно за нею — друга й третя, а за ними — Кестер. На повороті він обійшов одну й був тепер четвертим.

З-за хмар виглянуло сонце. Широкими смугами світло й тіні лягли на бігову доріжку, вона раптом стала плямистою, як тигр. Тіні від хмарин ковзали по натовпу на трибунах. Гуркіт

моторів проймав нас, наче якась дика музика. Ленц нетерпляче тупцяв на місці, я жував сигарету. Патриція Гольман, роздимаючи ніздрі, як молоде лоша весняного ранку, жадібно принюхувалась. Тільки Валентин і Грау спокійно сиділи, вигріваючись на сонечку.

Велетенський пульс машин знову застукотів коло трибун. Ми напружено дивилися на Кестера. Він хитнув головою — не хотів міняти покришок. Після повороту він знов просунувся трохи вперед — зрівнявся з задніми колесами третьої. Машини помчали по нескінченній прямій.

— От чорт! — Ленц ковтнув із пляшки.

— На цьому він натренувався, — сказав я Патриції Гольман, — обганяти на поворотах. У цьому він мастак!

— Пат, вип’єте ковток? — спитав Ленц.

Я сердито глянув на нього. Він, не кліпнувши, витримав мій погляд.

— Краще зі склянки, — відповіла Пат. — Я не навчилася ще пити з пляшки.

— Так я й знав! — Готфрід дістав склянку. — Це недоліки сучасної системи виховання.

Через кілька кіл машини розтяглись, як пасмо. Першим ішов Браумюллер. Перші чотири машини поступово вийшли вперед десь метрів на триста. Кестер зник за трибуною, зрівнявшись із третім гонщиком уже й передніми колесами. І от знову загуркотіли машини. Ми посхоплювалися з місць. А де ж третя? За двома першими несамовито гнався один тільки Отто. Коли ось — ага, під’їхала й третя! Задні покришки метляли, мов ганчір’я! Ленц злорадо вискалив зуби, машина спинилася біля сусіднього боксу. Височезний механік вилаявся. За хвилину машина помчала.

Наступні кола нічого не змінили в розстановці сил. Ленц поклав секундомір і почав підраховувати, а тоді сповістив:

— «Кар л» ще має дещо в резерві!

— Боюсь, що й інші теж мають, — сказав я.

— Маловіре! — він кинув на мене нищівний погляд.

На передостанньому колі Кестер знову хитнув головою. Він ішов на ризик — закінчити перегони, не міняючи покришок! Було ще не гаряче, тож вони могли й витримати.

Наче якийсь прозорий, як скло, міраж, зависло над широким полем і трибунами напруження, коли машини вийшли на останнє коло.

— Всім триматися за дерево, — сказав я, — стиснувши в руці держак молотка. Ленц поклав руку мені на голову, я відіпхнув його. Він усміхнувся й ухопивсь за бар'єр.

Гудіння переходило в рев, рев — у шалене виття, виття — у несамовитий гуркіт; високо, із свистом співали мотори на максимальних обертах!.. Браумюллер високо злетів на повороті, упритул за ним мчала друга машина; її задні колеса порскали курявою й скреготіли, вона йшла нижче від першої, ближче до центру, гонщик, певне, хотів на коротшому повороті обійти першу машину низом.

— Не вийде! — закричав Ленц.

Цієї миті з'явився Кестер. Його машина на повному ходу шугнула до верхнього краю, на якусь мить ми скам'яніли — здавалося, він перелетить на повороті за бар'єр, але мотор заревів і машина помчала по колу.