Мигель Унамуно - Життя Дон Кіхота і Санчо

Дон Кіхот і його зброєносець знову вирушили в дорогу, і хитрун Санчо нишком підсміювався з наївності свого пана. І саме тоді вони зустрілися з возом смерті, тобто з лицедіями трупи Ангула Лихого, що його Дон Кіхот, прикро вражений і глибоко засмучений тим, що з ним недавно відбулося, прийняв за щось справжнє. І тоді ж таки Росинант, наляканий передзвоном блазенських бубонців, упав разом зі своїм вершником на землю, і сталося все те, що сталося потім. Коли кабальєро вирішив покарати комедіантів за таку зневагу до себе, вони озброїлися каменюччям і вишикувалися в бойовий стрій, і тоді Санчо зміг переконати свого пана, який, зрештою, не був зовсім позбавлений здорового глузду, аби він не заводився з тією компанією, бо хоч серед них нібито й були царі, князі та імператори, проте жодного мандрівного рицаря там не було. І тоді Дон Кіхот змінив свій первісний намір. І побачивши, що й Санчо не прагне помститися, він йому сказав: «Якщо така твоя постанова, Санчо добрий, Санчо мудрий, Санчо щирий, Санчо богобоязливий, то покиньмо ції поторочі і рушаймо шукати кращих, пристойніших пригод».

Але та пригода з возом смерті була однією з найгероїчніших для Дон Кіхота в тому розумінні, що він довів її до щасливого кінця, бо в ній зумів перемогти самого себе, звернувшись до свого здорового глузду. Може, це сталося саме тому, що йому давила важким тягарем на серце зачарованість його дами. Світ — це комедія, і то велике безумство намагатися воювати з людьми, що не є такими, якими здаються, а лише жалюгідними комедіантами, вони грають свою роль, і серед них лише зрідка можна зустріти мандрівного рицаря. Це рідкісна дивовижа — побачити на сцені світу справжнього рицаря, з тих, які воюють по-справжньому і чий виклик теж можна вважати справжнім, тоді як усі інші роблять те, що вони роблять, лише для того, щоби зіграти свою роль, не більше. Таким є герой. А героя комедіанти зустрічають, вишикувавшись у бойовий стрій і озброївшись каменюччям. Тому не зважайте на штукарів та потішників і пам’ятайте глибоку сентенцію Санчо: «Та ’дже в тих кумедіянтських царів корони й скипетри не щире злото, а все шумиха та бляха». Пам’ятайте про мудрі слова мудрого Санчо і ніколи не забувайте, що наука тих, котрі в цій комедії світу грають роль учителів та наставників, одержуючи за це платню, — то наука, стулена з шумихи та бляхи.

Розмовляючи про те, якою є комедія світу, пан і його зброєносець заночували під високими й розложистими деревами, і там їм урвала сон поява Рицаря Свічад. Відтак відбулася розмова між зброєносцями двох рицарів, з одного боку, й між самими рицарями — з другого, і Санчо сказав: його пан «такий безхитрий, що й дитя його круг пальця обведе». «За ту щиру простоту, — сказав він, — люблю пана, як свою душу, і ніяк не зважусь покинути, дарма що витворки усякі витворяє». Тут нам відкривається причина, чому Санчо так любив свого пана, але нічого не говориться про те, чому він так ним захоплювався.

Чому ти вірив у нього, Санчо? Герой усередині себе — завжди дитина, його серце залишається дитячим і в дорослому віці. Герой — не більше як велика дитина. Твій Дон Кіхот був не більше як дитиною, він був дитиною протягом дванадцятьох довгих років, коли так і не зміг подолати сором’язливість, яка обплутувала його, він був дитиною, коли поринув у читання рицарських романів і коли подався на пошуки пригод. А Бог завжди піклується про дітей, мій друже Санчо!

Поки зброєносці розмовляли між собою, зав’язалася також розмова між рицарями, і після того, як Рицар Свічад похвалився своєю перемогою над Дон Кіхотом, вони домовилися про поєдинок із тією умовою, що переможений виконає всі вимоги переможця. І коли настав день, вони зітнулися у двобої, і Дон Кіхот подолав Рицаря Свічад, а то був не хто інший, як бакаляр Самсон Карраско. Вирядивши Дон Кіхота в мандри, він обміркував хитромудрий план, як повернути його додому, але, як то кажуть, спіймав облизня.

Піднявши забороло переможеного рицаря й побачивши під ним обличчя бакаляра, Дон Кіхот, як завжди, усе звернув на зловорожі чари, але Санчо, який був заліз на дерево, щоби краще бачити двобій, порадив йому встромити меч у рота тому, хто здався йому бакаляром Самсоном Карраско. Ох, Санчо, Санчо, як же добре узгоджується твоя безжальна жорстокість із твоїм недавнім боягузтвом!