Улас Самчук - Юність Василя Шеремети

— Да, да. Ґаварят, что мітрополіт прієдєт... А пачему йому нє прієхать. А мітрополіт єздіт нє бєлимі, а чорнимі лашадьмі...

Починається жива дискусія на тему прибуття митрополита. Питання сиплються зо всіх боків. А як митрополита ім’я, а хто він, а чи заїде до нашої школи, а чи буде благословляти народ. Минає час. О. Ніколай вичерпує всі питання, дає на все відповіді і намагається ще раз почати навчання. Але й тут не виходить. Встає Гриб, бере старий підручник історії церкви Смірнова і старанно несе його показати о. Ніколаю... Виникли, мовляв, сумніви, чи це видання можна вживати у школах. За Грибом зривається півкляси, бо ж усіх цікавить, що скаже в такій важливій справі о. Ніколай.

Той бере підручник, оглядає його зо всіх боків, дивиться на рік видання, на чергу видання і вирікає:

— Нєт, ґаспада! Я вже вам сказал... Етот учебнік не ґадіться! Нада вот такой, как у мєня... Трєтьє ізданіє Смірнова...

Добре. Всі задоволені. Всі вертаються на місця. Але ось іще один сумнів. Ще знайшовся сумнівний підручник. Це вже Мусійчук. Він бере той самий підручник, що перед хвилиною був в руках о. Ніколая і, не моргнувши бровою, несе його знов показувати. Знов усі зриваються, оточують зо всіх боків о. Ніколая. Знов падає присуд, знов всі задоволені і вертаються на свої місця. О. Ніколай має того досить. Рішуче і остаточно він когось нарешті викликає. Говорять про святого апостола Андрія Первозваного, що одного разу піднявся по Дніпрі аж до того місця, де тепер стоїть Київ, і там “водрузив” святий хрест і сказав по-рускі: “Атсюда распростанітся свєт вєри Хрістовой во все гради і сєлєнія землі руской”...

Тарабанить дзвінок. Кінець. О. Ніколай, як звичайно, не має часу задати нове завдання і, як звичайно, нічого не записує до журналу. Української молитви він не любить, тому намагається втікти скорше, ніж її прочитають. Ніхто його не стримує. Кінець! Кінець усьому. Ціла гімназія гуде, бурлить, рухається. Зо всіх клясів масою висипаються хлопці та дівчата, шукають свою одежу, кальоші, парасольки, капелюхи, берети. Перегукуються, хто з ким має йти, умовляються на зустрічі, спільну науку, відвідини кіна. По сходах спадає вниз водоспад молоді. По двох, по кількох, одинцем ідуть поволі, ділячись останніми враженнями, обмірковуючи все, що пережили. Сміх, гомін, перегуки, стукіт кроків по каменю, веселий посвист... Йдуть тісною вулицею, збиваються, то розсипаються, то знов збиваються, переганяються, або затримуються, щоб когось ще зачекати. Ось на паркані висить кольоровий папір число вісім. Біля нього пройшла юрба, і папір вже потрапив під десятки ніг, що ступають по ньому, замазують літери та слова, мішають його з брудом нерівного бруку.

Василь і Євген ідуть також. Всі, всі йдуть, а між ними он пішла Настя Мединська. На цей раз її проводить старший Гнатюк. Василь бачить їх спини; вони то ховаються за іншими спинами, то знов десь на закруті виринають...

Сутеніє, падає осіння мжичка, бамкає великий дзвін, у різних місцях загоряються електричні жарівки, з’являються освітлені вітрини, а в них барвисті плякати, карикатури, кінові фотографії. Цвікова друкарня і друкарня Гайдебруха без перерви працюють. Велчикі бендюжники котяться зі станції, наладовані сувоями кольорового паперу. Невідомо, чи коли переживало це містечко щось подібне. Приїжджав колись цирк, був індійський факір Бен-Алі, якийсь поет Бой-Забойський читав в ліцеї свої твори, в інтимному театрі Вертінський рецитував свої пісні, була Плєвіцкая, був Аверченко, але все це було не те, що бачимо тепер. Двадцять чотири виборчі групи, двадцять чотири мужі довір’я, двадцять чотири виборчі комісії, двадцять чотири конкуренти, що виступили на політичну арену, вчепилися один одному в горло і розпочали бій... Бій не на життя — на смерть. Хто виграє, хто переможе? Хієна, хадеки, п’яст, визволене пепеес, бльок національних меншин, праві, ліві, селянські, панські, робітничі, добрі, недобрі... Хто з них здобуде серця і душі виборців, що повні зарозумілости сидять собі по своїх селах, присілках та хуторах, зовсім мало думаючи про Варшаву, сойм і всіляку політику. Здобуто і обставлено виборчі домівки. Посаджено мужів довір’я, секретарів та секретарок. Понавішувано плякатів, летючок, закликів та карикатур. Йдуть засідання, влаштовуються мітинги. Кричить і крутиться машина, що має сфабрикувати для сойму та сенату послів, заступників народніх прав, оборонців народу у найвищих державних інстанціях.