Iван Нечуй-Левицький - Хмари

Радюк глянув пiд вiз. Там i справдi були прив'язанi до пiдгерстя та до вiдтокiв три чималi дрючки.

- Ото вам наука! Не їдь в степ без дрюка, - сказала Ликерiя Петрiвна.

- Ну, Ликерiє Петрiвно! не дуже чваньтесь, бо i в мене в наточанцi є й сокира, й мотузки, й сириця, ще й, коли хочете, позичу вам ухналiв та цвяшкiв. Запас i справдi бiди не чинить, як кажуть в приказцi, - обiзвався Масюк.

Поскладавши усе добро на купи, усi рушили в гостиницю на другий поверх i зайняли три опрiчнi порожнi номери пiдряд. Панiя Висока та Масючка зiйшли наниз командувать переносинами. Три наймити й два слимаки хапали усякi клунки, подушки та чемодани й перетаскували в номерi. Переносини були довгi, аж обридли послушникам.

- Ой серце! боюся я за обрiк, та за шорки й гнуздечки, та, сказати по щирiй правдi, й за конi, - бiдкалась Ликерiя Петрiвна, - не дай господи, як у нас вночi злодiї виведуть конi! Тут же брама роздзяплена сливе до свiту! Як ми тодi в свiтi божому доберемось до Масюкiвки?

- Та чого ви лякаєтесь? Адже ж погоничi спатимуть на возах, коло коней, - сказала Галя.

- Вони-то спатимуть, а упряж тим часом слимаки поздiймають та i спродають на точку. Бо, як казав один католик, побувавши на прощi в лаврi: "Що свята лавра, то лавра, а що лавриковi - то превражi синове". Ой, треба б забрать у хату упряж! Та й за обрiк я не безпечна. А оброку в мене сливинь повний мiшок, - сказала Ликерiя Петрiвна.

I Ликерiя Петрiвна звелiла своєму наймитовi принести в номер упряж та мiшок оброку. Послушники зглянулись i пересмiхались. Галя та Радюк плечима здвигнули, зирнувши одно на одного.

Господинi заходились чепурить номерi, стирали скрiзь порох, обмiтали павутиння, неначе мазальницi заходились мазать хати iк великодню на бiлому тижнi. Вони порозпаковували чемодани, позастеляли лiжка, понакривали столи привезеними скатерками. Ликерiя Петрiвна загадала своєму наймитовi чистенько повимiтать смiття. Номерi стали чистi i якось привiтнiшi, Радюк та Галя зайняли опрiчний номер.

Рядом з ними зайняли номер старi батьки, а постiнь з ними оселилась Ликерiя Петрiвна з шорками, вiжками та мiшком оброку, засунутим пiд лiжко. Вона була дуже неймовiрна й полохлива зроду i нiкому не йняла вiри.

Вже смерком послушник принiс здорового самовара й поставив його в Масюковому номерi. До чаю в той номер зiбравсь усей гурт.

Олександра Остапiвна Масючка таки i в своєму кошику познаходила усякий посуд та паляницi й бублички.

Ликерiя Петрiвна нанесла до чаю й свого добра, прийшла в гостi навiть з своїм сахаром, як ходять з своїм сахаром одна до одної старi удови "чиновницi", принесла навiть свою паляницю. Усi посiдали за чай та закушували закусками з надзвичайним смаком пiсля довгої важкої вандрiвки. Усi були веселi, усi балакали й, здається, найменше думали за те, що вони спасенники в Києвi й приїхали одговiться в монастирi.

- Ну, тепер, мої дiточки, сiдайте за стiл рядочком обоє проти мене, - говорила Масючка до Галi. - Нехай я хоч надивлюся на вас в останнiй раз.

Галя зачинила чемодан i сiла за стiл поплiч з Радюком. Обоє вони були гарнi й молодi, i не одна мати задивилась би на їх гарну вроду.

Мати пила чай i не могла очей одвести од дiтей. Старий Масюк став веселiший i бадьористий та все поглядав на такого гарного зятя, якого вiн i не сподiвавсь.

Вiн говорив, жартував, смiявсь з Ликерiї Петрiвни, зачiпав її смiшками та жартами, випиваючи стакан за стаканом. В його обличчi, в жартах нiби проглянуло щось козацьке, отаманське, й смiливе, й жартовливе. Високе й широке чоло, здоровi кудлатi довгi вуса, запаленi щоки - все це так не приставало до куцого, обчиканого пiджака, до бiлих комiрчикiв, до вузеньких рукавiв. Козацький червоний кунтуш з вильотами нарукавах та золотими облямiвками так i просився на його пишну постать, на його дужi широкi плечi! Вiн йому б прияличував.

- Годi вже хлептать цей чай! Я вже нахлепталась його по шию, неначе гуска води на ставку, - сказала Ликерiя Петрiвна.

- Та й я вже налив ним душу вщерть! Годi вже! буде! Цур йому! Я вже ладен попоїсти всмак, - обiзвався Масюк.

- Та й у мене чогось пiсля дороги наче порожньо в шлунку, - сказав Радюк.

- Почекайте! Ось я зараз принесу вам свiй, таки добре запорожнений мiшок: принесу вам ковбасу на вечерю, бо коли б часом не обросла цвiллю за нiч. Нехай вона таки сьогоднi дасть дуба отутечки в монастирi, - сказала Ликерiя Петрiвна, схопившись з стiльця й виплигнувши одним скоком в дверi.

Вона вернулась з паляницею й ковбасою, завинутою в папiр та листя з хрону. Галя та Масючка переполоскали стакани i в одну мить прибрали з стола посуд. Галя вийняла скатертину, розгорнула й застелила стiл. Незабаром на столi десь узялась печена курка й качка, масло, паляницi, мнкшики. Ликерiя Петрiвна поклала ковбасу на тарiлку. Десь у кошику й тарiлка знайшлась. Масючка витягла з кошика пляшку перцiвки. Десь узялись ножi й виделки, сiльничка й чарки, неначе вони прилетiли з Масюкiвки слiдом за шарабанами i впали на стiл.