Катаріна Прічард - Буремні дев'яності

Маріанський здійняв бучу навколо телуристого золота. Це він привернув увагу до багатих телуристих руд Калгурлі, яким, на його думку, не було ціни. Розповідали, що він мало не танцював з радощів, коли оглядав пласти рудника Калгурлі, які залягали на глибині ста футів. «Та це ж справжнісінький ювелірний склад! — вигукнув він. — Такого не знайдеш навіть у рудниках Колорадо!»

А на рудниках Калгурлі та Австралія телуристі руди викидали у відвали, їх вважали за пірити. Якийсь старатель, отаборившись біля відвалів, грів собі чай над вогнищем, складеним з шматків цієї руди, і раптом помітив, що на поверхні руди під дією вогню виступило золото. Він і його напарники не забарилися скористатися з цього відкриття.

Телуристим рудам пророкували велике майбутнє: завдяки їм настане нова ера процвітання Калгурлі! Треба було тільки винайти спосіб переробки цих руд. Від цього залежала доля золотодобувної промисловості. Маріанський і більшість іноземних металургів твердили, що ці проблеми можуть бути і будуть розв’язані найближчим часом. Майже в усіх великих рудниках приїску, казали вони, під оксидованими рудами верхніх шарів на глибині двісті-триста футів залягають сірчано-телуристі руди.

Дінні сам розмовляв про це з Маріанським.

— Ніяких тугоплавких мінералів немає в цих рудах, — пояснював Маріанський. — Порода складається з золота, срібла, телуру, заліза та сірки. Під час випалу телур вигоряє разом із сіркою, після чого золото вилучають шляхом амальгамації або ціанування. Основну масу золота можна одержати навіть без ціанування. Найбільші труднощі пов’язані з добуванням золота із шламів. Застосувавши фільтр-преси, можна відокремити золото від крупніших часток подрібненої руди і цим самим зробити справжню революцію в золотодобувній промисловості. Отже, залишається тільки розв’язати проблему, як вилучити решту золота із шламів.

Незважаючи на застій у справах і матеріальні труднощі, в серцях тих, хто відкривав колись ці приїски і своїми руками будував ці міста, не згасала надія на краще майбутнє. Вони вірили у відродження приїсків, були впевнені, що надра землі віддадуть незліченні скарби, коли вкладники переборють свою недовіру, а фінансові та промислові верховоди примиряться з тим, що їм не судилося загарбати собі все розсипне золото країни.

Отож застій застоєм, а населення приїску готувалося до верхогонів. З усіх навколишніх таборів старателі і рудокопи сходились на розигри кубка Калгурлі. Дивлячись на веселий, святковий натовп, важко було повірити, що приїскам загрожує криза, що заробітки падають і рудники закриваються один за одним.

Чоловіки, жінки й діти вщерть заповнили іподром, прихопивши з собою кошики з іжею та пляшки з холодним чаєм. Курною дорогою без упину мчали кабріолети, двоколки, легенькі дрожки. Поява чоловіків у білих костюмах та жінок, схожих на модні картинки, свідчила про те, що вище товариство приїсків також зволило бути присутнім на верхогонах. Знатні гості посідали на трибунах, а віддалік, за огорожею, розташувалися цілими сім’ями ті, хто не мав чим заплатити за вхід. Тут заповзятливі шулери вже збирали навколо себе охочих спробувати щастя в три карти, і натовп реготався, спостерігаючи їх спритні фокуси та слухаючи жаргонні слівця.

Морріс наполіг на тому, щоб піти на трибуну. Він любив пограти на верхогонах і завжди крутився то біля коней, то біля букмекерів, але цього разу Саллі погодилась його супроводити, і він радів, мов дитина. Вони вийшли з дому веселі і збуджені, Морріс — тому, що смакував наперед азарт захоплюючої гри, а Саллі — тому, що на ній було нове плаття.

Це плаття — зелене батистове, з тугим ліфом і пишною спідницею, оздобленою блідо-рожевим рюшем, — пошила для неї Марі, і воно дуже пасувало Саллі. Щоправда, новий корсет, який Марі змусила її одягнути, був трохи тіснуватий, але яке це мало значення! Капелюшок їй теж підновила Марі: заплела стару соломку віночком троянд, і вийшло дуже красиво.

Всі дружини рудокопів постаралися прийти на верхогони в обновах, а Саллі так давно нічого собі не шила, що їй було аж ніяково від того, що вона вирядилася, мов пава. А втім, коли Марі скрикнула: «Ой Саллі, яка ти гарненька!» — це її трохи підбадьорило. Сама Марі була в старому, перешитому платті, бо її Жан втратив роботу, коли закрився Об’єднаний, і їм тепер жилося скрутно. Однак Марі, як завжди, була свіженька й елегантна в своєму зеленому фуляровому платті та чорному капелюшку з довгою зеленою стрічкою, що звисала вздовж спини на фасон «Чарлі, за мною!».