Алессандро Мандзоні - Заручені

— Так, звичайно. Якщо все зло тільки в отому прізвиську...

— О, коли ти це зрозумів, усе складеться гаразд. Ходімо до господаря, й не занепадай духом.

Справді, все склалося гаразд, саме так, як обіцяв Бортоло, тож ми вважаємо зайвим докладно розповідати про це. І воістину, це була допомога провидіння, бо ж щодо майна та грошей, залишених Ренцо вдома, то ми зараз побачимо, в якій мірі можна було на них розраховувати.

Того самого дня, 13 листопада, до синьйора подеста в Лекко прибув посланець і вручив йому депешу синьйора капітана поліції з наказом провести всебічне й найдокладніше розслідування, щоб дістати відомості про одного молодого чоловіка, на ймення Лоренцо Трамальїно, прядильного майстра, котрий втік від praedicti egregii domini саріtanei [104] Вищезгаданого високого пана капітана ( латин. ). ; слід з'ясувати таке: чи він не повернувся palam vel clam [105] Явно чи таємно ( латин. ). до свого села, до якого точно — ignotum, але verum in territorio Leuci; quod si copertum fuerit sic esse [106] Невідомо, але саме на територію Лекко; і якщо буде встановлено, що це так ( латин. ). , названий синьйор подеста хай постарається quanta maxima dili'gentia fieri poterit [107] Зробити це з якомога більшим старанням ( латин .). , узяти його і, належним чином зв'язаного та закованого в добрячі кайдани,— оскільки непридатність звичайних «рукавців» для названої особи доведена на досвіді,— перепровадити до в'язниці, де й тримати під надійною охороною, щоб потім передати особі, посланій прийняти його. Як у позитивному, так і в негативному випадку, accedatis ad domum praedicti Laurentii Tramaliini, et, facta debita diligentia, quidquiJ ad rem repertum fuerit auferatis; et informationes de illius prava qualitate, vita, et complicibus sumatis [108] Маєте приступити до будинку названого Лоренцо Трамальїно і з належною ретельністю вилучити все, що буде знайдено, пов'язане з даною справою, а так само зібрати відомості про його погані риси, про його життя та про його спільників ( латин .). і про все сказане й зроблене, виявлене й невиявлене, взяте й залишене diligenter referatis [109] Докладно розповісти ( латин .). .

Синьйор подеста, якого, провівши ретельні розшуки, повідомили, що ця особа до села не поверталася, викликав до себе сільського старосту й звелів, щоб той відвів його до вказаного будинку в супроводі численного почту, що складався з поліцейських і чиновників. Будинок було замкнуто. Вони зламали двері і взялися до справи з належною ретельністю, тобто, висловлюючись просто, почали діяти, як у місті, взятому приступом. Звістка про цей похід негайно поширилася по цілому околу й дійшла до падре Крістофоро, який, вражений і засмучений, розпитував кого тільки міг, щоб бодай щось дізнатися про причину такої несподіваної події. Але йому вдалося зібрати тільки непевні чутки, і він негайно написав падре Бонавентурі, сподіваючись отримати від нього точніші відомості. Тим часом родичів і друзів Ренцо викликали дати свідчення про те, що вони знають про погані риси його вдачі. Носити прізвище Трамальїно відтепер стало нещастям, ганьбою, злочином. В селі зчинився переполох. Потроху люди довідалися, що Ренцо серед білого дня в самому центрі Мілана вислизнув з рук поліції й зник. Подейкували, ніби він учинив якийсь тяжкий злочин; але який саме — ніхто не міг нічого сказати до пуття, тільки на різні способи обговорювали випадок. І що тяжчий злочин приписувано Ренцо, то менше вірили цьому в селі, де його знали як чесного хлопця. Більшість, думок сходилося на тому (і це мовилось пошепки на вухо один одному) , що вся ця історія — справа рук тирана дона Родріго, щоб згубити свого нещасливого суперника. Ось що таке доходити висновку шляхом індукції без необхідного знання фактів,— так часом можна даремно скривдити навіть негідника.

Але ми, як ото кажуть, із фактами в руках можемо твердити, що коли він і не брав, участі в лихих пригодах Ренцо, та все ж радів, наче вони були його роботою, і тріумфував зі своїми прибічниками, а надто з графом Аттіліо. Останній, згідно зі своїми попередніми намірами, мав у цей час перебувати уже в Мілані. Але після перших звісток про бунт, про те, що чернь розгулює по вулицях і до того ж не боїться ударів палицею, він вирішив залишитися в селі, доки все вщухне. Тим паче що, покривдивши дуже багатьох, він мав певну підставу побоюватися: адже дехто з числа покривджених, досі мовчавши тільки тому, що відчував своє безсилля, може набратися духу за довколишніх обставин і вважатиме дану хвилину найбільш слушною, щоб відомстити за всіх.