Вольтер - Кандід

Байка про «Двох голубів» — твір Лафонтена.

Славнозвісна Мольєрова п'єса «Тартюф» — світовий образ лукавого святенника, створений перевдягненим державним злочинцем.

Вольтер перераховує далі трагедії Расіна «Іфігенія» (1675), «Федра» (1677), «Андромаха» (1667), «Гофолія» (1691) та Корнеля «Родогюна» (1644) і «Цінна» (1640).

Арле де Шанваллон Франсуа (1625–1695) — паризький архієпископ з 1670 до 1695 р, один з ініціаторів скасування Нантського едикту.

Боссюе Жак Бенінь (1627–1704) — французький письменник, активний діяч католицької церкви, ревний захисник основних догм католицизму.

М-ль дю Трон — небога Бонтана, камердинера Людовіка XIV.

М-ль де Молеон — реальна особа Вольтер дотримувався хибної версії про те, що вона перебувала у потаємному шлюбі з Боссюе.

Ґюйон Жанна Марі (1648–1717) — засновниця квієнтизму, релігійної доктрини, що проповідувала споглядальне життя, пасивність і містичну любов до Господа. За своє вчення, яке викликало осуд і протести католицької церкви, провела сім років у Бастилії.

Мається на увазі отець де Ля Шез, духівник Людовіка XIV.

Суспільство — тут орден єзуїтів

Кур'єри — королівські гінці

Чашник — чиновник, який відповідав за харчове забезпечення королівського двору

… до пана де Сен-Пуанжа — Під цим іменем Вольтер показав графа Сен-Флорентена (1705–1777), державного секретаря Людовіка XV.

Пані дю Френуа — мається на увазі пані Френуа, фаворитка Лювуа.

Отці церкви, середньовічні богослови, на їхні праці спиралися у своєму вченні янсеністи.

«Християнський педагог» (1629) — популярна у свій час праця Філіппа д'Атремона.

Два рядки з Вольтерової поеми «Henriade» («Генріада»)

Моліністи — послідовники вчення іспанського єзуїта Моліна (1535–1600), який заперечував призначення і захищав ідею свободи волі.

МаріякЛуї (1573–1623), маршал Франції, страчений через підозру у змові проти Рішельє.

Вольтер подає ідеальний портрет Шуазеля (1719–1785), військового міністра Людовіка XV, з яким підтримував дружні стосунки.

Катон Молодший (95–46 до Р X) — діяч Римської республіки, який після перемоги Цезаря відібрав собі життя.

«Роздуми» преподобного отця Краузе — багатотомний твір моралізаторського характеру французького єзуїта XVIII ст.

«Квіти святості» (1599) — твір іспанського єзуїта Рібадейнейри.

Богословський термін для позначення благодаті, яку дарує людині Господь, щоб допомогти їй уникнути гріха.

Перше видання повісті «Вавилонська царівна» вийшло друком у Женеві 1768 р. Того ж року з'явились численні передруки в Парижі, зокрема і видання з великою кількістю помилок та неточностей. У наступних виданнях Вольтер не змінював тексту повісті, за винятком двох-трьох дрібних поправок.

З-поміж усіх поданих у цьому виданні повістей «Вавилонська царівна», в якій наявні атрибути східної казки, вирізняється своєю наївною простотою.

Бел — ім'я верховного божества у стародавніх ассирійців.

Парасанга — перська міра довжини, приблизно 4,5 км.

Висячі сади Семираміди — висячі сади, споруджені для легендарної цариці Семираміди Вважаються одним із чудес світу.

Формозанта — ім'я, утворене від латинського слова formosa — прекрасна.

Пракситель (IV ст… до Р. X.) — грецький скульптор, автор статуї Афродіти Кнідської.

Мається на увазі Венера Калліпіга (греч.????????? — та, що має красивий зад), одна з античних статуй Венери невідомого скульптора.

Німврод (Немврод) — вавилонський цар, згаданий у Біблії, Немврода зображали мисливцем.

Апіс — священний бик у стародавньому Єгипті.

Систр Ізіди — староєгипетський музичний інструмент, вважався даром Ізіди — богині плодючості.

Гермес — тут грецька назва єгипетського бога Тота, якого вважали засновником наук і мистецтва Йому приписували понад 30 тисяч книг.