Вольтер - Кандід

Персей — цар Македонії, 179 р до Р. X. розпочав війну з Римом, зазнав поразки, потрапив у полон і помер у в'язниці.

Ганнібал (247–183 до Р. X.) — карфагенський полководець, який воював проти Риму 202 р. зазнав поразки, згодом утік до Сири, потім до Віфіни, де заподіяв собі смерть.

Югурта (II ст. до Р. X.) — цар Нумідії Провадив війни з Римом (105–101 до Р. X.), які закінчилися перемогою римського полководця Марія. Потрапив у полон і був страчений римлянами.

Аріовіст (І ст. до Р. X.) — вождь германського племені свевов. Здобувши бл. 61 р. до Р. X. перемогу над галльським племенем едуїв, зробив спробу закріпитися в Галлії. Бл. 58 р. до Р. X. армію Аріовіста розгромили легіони Цезаря. Сам він, утікаючи, загинув.

Цезар Гай Юлій (100 — 44 до Р. X.) — державний і політичний діяч Стародавнього Риму, полководець, письменник. Убитий внаслідок змови, очоленої Кассієм і Брутом, які прагнули відновити в Римі республіку.

Помпей Гней (106 — 48 до Р. X.) — римський полководець і політичний діяч. Воював проти Цезаря, зазнав поразки. Утік до Єгипту, де його вбили тамтешні правителі, сподіваючись таким чином заслужити подяку Цезаря.

Нерон Клавдій Цезар (37–68) — римський імператор з 54 р. з династії Юліїв-Клавдіїв. Відзначався неймовірною підступністю і жорстокістю. Покінчив життя самогубством.

Оттон — римський імператор (правив у 69 р.). Вчинив самогубство.

Вітеллій — римський імператор (правив у 69 р.). Загинув від рук повсталого народу.

Доміціан — римський імператор, який правив з 89 до 96 р. н. є. Загинув від руки свого домоправителя.

Річард II Англійський (1377–1400) — англійський король, скинутий з престолу його братом Генріхом (король Генріх IV). Парламент засудив його на вічне вигнання. Вбитий після невдалого повстання його прихильників.

Едуард II — король Англії (1307–1327). Внаслідок змови, яку очолила його дружина Ізабелла, був позбавлений трону, ув'язнений у замку Берклі й там убитий.

Генріх VI (1421–1471) — англійський король, став жертвою прихильників династії Йорків.

Річард III — англійський король (1483–1485), загинув у битві з Генріхом Тюдором, іншим претендентом на англійський трон.

Марія Стюарт (1542–1587) — шотландська королева, як правнучка англійського короля Генріха VII претендувала на англійський трон. Королева Англії. Єлизавета ув'язнила її, а згодом стратила, звинувативши в католицьких змовах.

Карл І (1600–1649) — король Англії з 1625 р з династії Стюартів. Був усунений від влади під час Англійської буржуазної революції XVII ст. і страчений.

Три французькі королі — Генріх II (1547–1559), Генріх III (1574–1589), Генріх IV (1589–1610)

Імператор Генріх IV(1050–1106) — німецький король з 1056 р., імператор Священної Римської імперії з 1084 р. Прагнув зміцнити владу імператора. Зазнав поразки в боротьбі проти Папи Григорія VII. В кінці життя відлучений Папою від церкви, його тіло залишалося непохованим упродовж п'яти років.

Ut operaretur еит (лат.) — щоб і він працював — Цитата з Біблії (Буття, II, 15)

Перше видання повісті побачило світ 1767 р. у Женеві, хоча місцем видання був Утрехт. Як і деякі інші свої повісті, Вольтер повість «Простак» своїм іменем не підписав, вказавши прізвище письменника-плебея, колишнього ченця Анрі Дюлорана (1718–1783), автора антиклерикальних поем, романів та нарисів, зокрема роману «Кумусь Матьє, або Зрадливості людського розуму» (1766). Під іменем Дюлорана повість того ж року перевидали в Парижі з назвою «Гурон, або Простак», і вона мала великий успіх 1767 р. Тоді ж офіційну заборону на повість наклала церковна цензура.

ПанотецьКеснель — отець Кеснель Паск'є (1634–1719), французький богослов, один з найвидатніших теоретиків янсенізму

Святий Дунстан (925–988) — архієпископ Кентерберійський, зарахований до сану святих.

Сен-Мало — французький порт на узбережжі Бретані

СвятийАвґустин (354–430) — християнський теолог і церковний діяч, родоначальник християнської філософи, історії, видатний представник західної патристики