Вольтер - Кандід

Маніхеї — послідовники філософа Манеса (III ст. після Р. X.), який навчав, що в світі спервовіку існують дві основи життя (дуалізм) — добро й зло, як світло й тьма.

Конвульсюнери — секта всередині янсеністів, яка виникла в період його переслідування.

Вольтер має на увазі місце з Біблії (Буття, 1, 2).

Французький натураліст П'єр Луї Мопертюі (1698–1759), який в одній із своїх праць математично обґрунтовував існування Бога.

Вольтер має на увазі так зване свідоцтво, яке священик видавав людині, в якої прийняв сповідь. Така практика розпочалася з 1750 р. із виходом папської булли «Unidenitus», в якій засуджувався янсенізм.

Перігор — старовинна назва однієї з провінцій у південній Франції.

Вольтерові часто докоряли в тому, що він намагається говорити про звичаї країн, яких не знає Дія трагедії Вольтера «Магомет» (1741) відбувається в Аравії.

Мається на увазі трагедія Тома Корнеле «Змова Ессекса» (1678).

Панна Монім — відома французька акторка Адрієнна Лекуврер (1692–1730), яка дебютувала в ролі Монім у трагедії Расіна «Мітрідат» на сцені театру «Comedie francaise». Рання смерть акторки спричинила різноманітні чутки — її поховали на березі Сени у зв'язку із забороною влаштувати християнський похорон.

Фрерон — критик XVIII ст., Вольтерів сучасник, що вороже ставився до автора «Кандіда»

Панна Клерон — сценічне ім'я трагічної акторки Клер Лері де Лятюд (1723–1803), яка талановито виконувала ролі у п'єсах Вольтера.

Дванадцять сумних понтерів — тобто картярів

Дві талії — термін гри у «фараон». Талія вважається закінченою, якщо банкомет відкриває всі наявні в нього карти.

Габріель Гоша (1709–1774) — французький богослов і літературний критик, який часто дошкульно зачіпає Вольтера у своїх писаннях.

Абат Ніколя Трубле (1697–1770) — письменник-клерикал, який недоброзичливо відгукувався про «Генріаду» Вольтера.

Моліністи — послідовники вчення іспанського єзуїта Моліна (1535–1600), які відкидали призначення і захищали ідею свободи волі.

Мається на увазі уродженець провінції Артуа (латинська форма назви Atrebatia) Робер Франсуа Дам'єн, який здійснив невдалий замах на короля Людовіка XV 5 січня 1757 р., за що був четвертований.

Йдеться про два замахи на короля Генріха IV, внаслідок другого, здійсненого Равальяком, король загинув.

Упродовж XVII і XVIII ст. у Канаді відбувалися постійні зіткнення між французькими та англійськими поселенцями У 1760 р англійці захопили Квебек і за мирним договором 1763 р остаточно там закріпилися

Англійського генерала Джона Бінґа (1704–1757) звинуватили у зраді за те, що він програв незначну морську битву з французами, і розстріляли Вольтер намагався врятувати його.

Aha moda (італ.) — за модою.

Театинці — чернечий орден, заснований 1524 р. у м. Теато. Театинці вели боротьбу зі зловживаннями духівництва, відмовляючись від усякої власності.

Лакріма-Kpicmi — італійське вино.

Пококуранте (італ.) — той, хто не дуже заклопотаний.

Бренті — ріка в Італії, яка тече неподалік від Венеції

Катон -старший (234–149 до Р X) — римський консул і цензор, втілення стоїчних доброчинностей Стародавнього Риму.

Йдеться про «Енеіду» римського поета Вергілія. Публій Вергілій Марон — славетний римський поет (70–19 до Р. X.). Найголовніший твір його — поема про праотця з роду римських імператорів, Енея, — «Енеіда», в розмові з Кандідом Пококуранте згадує героїв поеми, головніших із супутників (Клоанта, Ахата) та супротивників Енея (Амата).

Тобто банальна, позбавлена благородства, прозаїчна.

Торквато Тассо (1544–1595) — італійський поет епохи Відродження, автор поеми «Звільнений Єрусалим»

Лодовіко Аріосто (1474–1533) — італійський поет епохи Відродження, автор поеми «Шалений Роланд»

Горацій — видатний римський поет Августової доби (65 — 8 до Р X) Головні його твори «Оди» («Carmma») і «Сатири» («Sermones») Подорож до Брундізія (порт) становить зміст сатири V книги І Сварка між Рупілієм та Персієм розказана в сатирі VII тієї ж книги Цитована ода до Мецената — перша з першої книги од («Carmma»)