Вольтер - Кандід

Рене-Антуан Реомюр (1683–1757) — французький природознавець, автор шеститомного дослідження «Нотатки з історії комах» (1736).

Вольтеровий натяк на Російсько-турецьку війну 1736–1739 рр, в якій союзником Роси виступила Австрія.

Мається на увазі Кримський півострів

Аристотель (384–322 до Р. X.) — давньогрецький філософ-ідеаліст, засновник перинатетичної школи. У своїх творах, що охопили майже всі галузі знань, прагнув узагальнити досягнення античної науки.

РенеДекарт (1596–1650) — французький філософ, фізик, математик, фізіолог. У теорії пізнання стояв на позиціях раціоналізму, розробляв дедуктивний метод. Розуміючи рух лише як механічне переміщення, Декарт прийшов до висновку про першопоштовх як момент втручання Бога у виникнення світу.

Нікола Мальбранш (1638–1715) — французький філософ-ідеаліст, представник оказіоналізму, послідовник Декарта.

Ґотфрід Вільгельм Лейбніц (1646–1716) — німецький учений, математик, філософ-ідеаліст. Розробив систему об'єктивного ідеалізму, один із родоначальників німецької ідеалістичної діалектики. Сформулював закон достатньої підстави.

Джон Локк (1632–1704) — англійський філософ Розвинув матеріалістичне вчення Ф Бекона про досвідне походження знань Критикував вчення Р Декарта про природжені ідеї, але водночас схилявся до ідеалізму

Перипатетик — послідовник вчення Арістотеля

Ентелехія — філософський термін вчення Арістотеля, який означає здійснення тієї якості, яка закладена в матерії як потенція Античний філософ вважав душу «першою ентелехією» організму

Вольтер має на увазі видання творів Арістотеля 1619 р, що належало Гійому Дювалю

Картезіанець — послідовник філософського вчення Р. Декарта.

Вольтер викладає теорію Лейбніца, за якою душа і тіло людини — це немовби дві пари годинників, виготовлених вправним майстром, вони йдуть однаково, однак не здійснюють жодного впливу один на одного.

Вольтер викладає класифікацію субстанції і теорію досвіду Дж. Локка, в основі якої маємо відчуття.

… одна комашка в чотирикутному капелюсі — схоласт-богослов Сорбонни.

Тома Аквінський (1225/1226 — 1274) — видатний середньовічний католицький філософ Вольтер згадує його найголовніший історико-філософський твір «Сума теологи» (1265–1274)

… за словами Гомера — див. поему Гомера «Іліада» (пісня 1, вірш 599).

Секретар — Фонтенель.

Перше видання повісті «Кандід» з'явилося у Женеві в лютому 1759 р. як переклад з німецької доктора Ральфа Вольтер спочатку заперечував своє авторство, оскільки повість дістала гострий осуд женевської влади було прийняте рішення про спалення книжки рукою ката.

Відрікаючись од повісті, Вольтер підшукував для неї підставних авторів — активного літератора першої половини XVIII ст.

Шевальє де Муї, певного пана Дешаля, людину ерудовану, схильну до дотепів, і, врешті, особу повністю вигадану, якогось Демада. Своє авторство Вольтер приховував і в листах 1759 р. до братів Крамерів, які видали повість, і до свого приятеля пастора Якова Берна.

Та вже незадовго Вольтер визнав своє авторство, повість дістає низку наслідувань, переробок і продовжень. Імена персонажів стають загальними, а окремі вислови — крилатими.

1761 р. Вольтер зробив деякі незначні зміни в тексті «Кандіда», готуючи повість для нового видання.

Кандід — від лат. candidus — щирий, правдивий.

Панглос — наймення, утворене від грецького «пан» (усе) і «глосса» (мова). Тут: у розумінні — «всезнайко».

Жартівливий перелік елементів далекої від реального життя схоластичної науки, що нею захоплюється Панглос.

…немає чину без причини… — натяк на детермінізм Лейбніца.

Пародія на апріорний спосіб доказів, характерний для філософського методу Вольфа, послідовника Лейбніца.

Вольтер висміяв детермінізм у своїй праці «Основи філософії Ньютона» (1738).

Вальдбергофтрарбкдікдорф — назву цього міста Вольтер склав із окремих німецьких слів (Вальд, бер, гоф, дорф) та набору безглуздих звуків.