Array Сборник - Історія України очима письменників

– Це все брехня, суцільна брехня!!! Ти нічого не довів, твої слова…

Проте ярл Хельґ Орвард не звернув жодної уваги на відчайдушну спробу Осколда захиститися:

– Мої слова є правдивими від початку й до кінця.

– Ні, варяже, ти брешеш!!! Варто послати за будь-ким зі старих дружинників, які пам'ятають давні часи, як вони засвідчать…

– Навіщо ж турбувати вояків, які заліковують вдома рани, отримані у давніх походах?! Краще пошукати інших доказів…

– Так-так, докази!.. Доведи, варяже, доведи, що не брешеш!.. – знову загудів натовп, проте вже не настільки впевнено, як раніше.

Вусатий здоровань енергійно трусонув головою й мовив (як здалося усім) радісно:

– Ну гаразд, обдурені склавини, ви самі цього захотіли… Натовп завмер в очікуванні. Тоді Хельґ Орвард мовив, вказуючи мечем на Осколда:

– Ось вам інший доказ. У Хьоскульда Нерішучого була потаємна прикмета, про яку мало хто знав: родимка у вигляді червоно-сонячної плями навпроти серця. Отже, заколотнику, зніми сорочку і покажи нам свої груди. Якщо ти справді склавинський князь Осколд, ніякої родимки у тебе немає – тоді нехай усіх нас негайно закидають дротиками! Але якщо прикметна пляма у тебе є – тоді ти ніхто інший, як вікінг Хьоскульд Нерішучий, збіглий від конунга Рюрика. Ну?…

На дніпровському притику запанувала жахлива тиша. Під пильними поглядами сотень очей князь жахливо зблід, немов небіжчик. Адже родима пляма у нього на грудях справді була!!! Звідки ж клятий варяг дізнався про неї?! А головне, що тепер робити?! Якщо одразу зізнатися, що родимка є – всі негайно повірять ярлу. Якщо ж заперечити… Невже його примусять привселюдно роздягнутися?!

І невже справджується наяву лихе сновидіння єпископа Михаїла?…

– Це неподобство… – пробелькотав Осколд неслухняними губами.

– Що саме називаєш неподобством ти, Хьоскульде Нерішучий?

– Це нечуване неподобство – привселюдно роздягати руського князя…

– А чого ти стидаєшся?! Покажи, що у тебе на грудях немає родимки, і…

– Ні. Ні-ні, не покажу!..

– Княже, покажи їм груди й покінчи з цим блюзнірством!!!

Тепер вже до нього звернувся Дір. Шкода, що воєвода не знав про кляту родиму пляму у вигляді маленького сонечка… І хто його за язика тягнув?!

Осколд глибоко зітхнув і відповів якомога твердіше:

– Не можу принизитися. Не бувати такому неподобству. Тоді Хельґ Орвард гучно розреготався й мовив до натовпу:

– Ну от вам і другий доказ, обдурені склавини! Спочатку ці змовники не змогли назвати жодну людину, окрім себе самих, яка засвідчила би їхню правоту. Тепер Хьоскульд Нерішучий як завжди розгубився, опинившись у безвиході, й відмовився показати власні груди – бо запевняю, родимка там є. Здається, доказів вистачить, еге ж?…

Натовп замовк, проте сулиці в руках божих охоронців все ще здіймалися над головами. І знову зареготав варяг:

– Ну що ж, склавини, буде вам і третій доказ! Якщо хтось іще пам'ятає давні часи, коли Осколд тільки-но почав правити на вашій землі, той підтвердить: князь зберігав вірність прадавнім богам склавинської землі! Але той Осколд, який повернувся до Києва-міста з-під стін Константинополя, чомусь приніс із собою новувіру Чому саме, склавини?! Хтось замислювався над цим?! Поясніть-но мені це, будьте ласкаві!!!

Натовп мовчав.

– Що, склавини, не можете пояснити?… Овва, як прикро!!!

Хельґ Орвард знову голосно зареготав, а насміявшись досхочу, мовив глузливо:

– Ну що ж, тоді я вам поясню. Осколд втратив віру у склавинських богів тому, що ганьба всіх вікінгів – боягуз Хьоскульд Нерішучий – цієї віри ніколи не мав! Ні-ко-ли не мав!!! Дравіди!.. Дравіди склавинських богів, нумо вийдіть наперед і будьте моїми свідками…

З натовпу вийшли волхви руських богів і оточили Осколда.

– Добре, дравіди. А тепер скажіть: чи правда це, що ромейська віра робить вільних людей рабами?

– Так, правда, – одностайно кивнули волхви.

– Гаразд! Це підтверджує, що князь Осколд був князем вільних людей, тоді як самозванець Хьоскульд Нерішучий, який повернувся з походу замість підло вбитого ним Осколда, захотів мати під своєю рукою слухняних рабів. Для того й почав насаджувати серед підданих рабську віру ромейську… Ну, що скажете на це, обдурені склавини?…

При цих словах варязького ярла руки з сулицями нарешті опустилися додолу. Тоді Хельґ Орвард звернувся до волхвів:

– Нумо хапайте цього самозванця і зніміть із нього сорочку! Подивимось, чи є під нею родимка…