Array Сборник - Історія України очима письменників

– ЯКЩО зможете усунути нашого князя Осколда! – виправив дружинника Корята.

– Ні-ні, дравіде, помиляєшся: не якщо, а КОЛИ усунемо Хьоскульда Нерішучого, ярл Хельґ Орвард княжитиме у Києві-місті до досягнення Інґваром повних літ чоловіка. А потім передасть княжіння справжньому Рюриковому нащадку, а не цьому вискочці Хьоскульду Нерішучому.

– Таким чином, і сам княжич Інґвар, і його опікун Хельґ перебувають у безпосередній близькості звідси? – про всяк випадок уточнив Лютень.

– Вони тут, з нами. Ти вірно зрозумів, дравіде, – підтвердили дружинники. Потім один з них додав, ввічливо вклонившись носієві плаща:

– До речі, тут перед тобою стоїть Алберт Валссунґ, один з довірених командирів Хельґа Орварда, який уславився участю в усіх походах свого ярла.

Бородань недбало кивнув і грізно прорипів:

– Я меч служити Хельґ Орвард весь життя, весь дух… душа і весь кров.

– Гаразд, гаразд. Це добре, – кивнув Лютень. – Але скажіть тепер от про що: чим ви доведете, що наш князь Осколд не є Києвим нащадком? Яким чином збираєтесь упізнати в ньому вашого біглого варяга Хьоскульда? І не просто упізнати, а таким чином, щоб усі вам повірили…

– А оце, дравіде, залежить від тебе і твоїх товаришів.

– Тобто?… – насторожився Перунів охоронець.

– Доведіть на ділі, що довіряєте нам. Скажіть, чи часом не чув хтось із вас про якусь приховану прикмету на тілі вашого князя?

І дружинник криво посміхнувся. Другий дружинник і варязький ватажок кивнули і також посміхнулися. Ага, он до чого вони хилять!..

Волхви здивовано перезирнулися, як раптом Чудин мовив непевно:

– Довелося якось почути від мого попередника, що-о-о…

Він замовкнув, наморщивши чоло й ворушачи пишними вусами. Всі напружено очікували.

– Ну, дравіде, то що ти чув… – не витерпів нарешті один з молодших дружинників.

– Що у князя Осколда під сорочкою… майже на тому місці, де серце…

– Ну?!

– Ти ні хотіть бог ромей або хотіть? – дещо підозріло спитав носій плаща.

– У князя Осколда на тому місці, де серце, нібито є червона родима плямка, схожа на сонце. Мій попередник говорив, що то є мітка нашого прадавнього бога Хорса [28] [xxviii] Хорc – бог Сонця на Русі. .

– Хоча й помітив його ваш бог, дравіде, але Хьоскульд склавинську віру зрадив.

Чудин лише зітхнув.

– Добрий, дравід, добрий казати, – похвалив волхва Алберт Валссунґ.

– Отже, ми скажемо, що на тілі втікача Хьоскульда Нерішучого була родима плямка, така, як сонце. А потім знайдемо цю родимку. Тоді нам повірять усі, – кивнув один з молодших дружинників. – А тепер останнє…

– Про що іще ви хочете дізнатися, варяги?

Носій плаща зробив крок назустріч Лютню і, вдивляючись просто йому у вічі, мовив уривчасто:

– Князь Хьоскульд є діти?

– Був у нього син, – не вагаючись відповів Перунів охоронець, – але загинув, коли Осколд ходив походом на землі булгар.

– Коли?

– Десять років тому. [29] [xxix] Це сталося у 872 році.

– А-а-а…

Всі озирнулися до Вишати, проте Лютень спромігся випередити інших і послав Дажбоговому волхву настільки полум'яно-нищівний погляд з-під зсунутих до перенісся брів, що сіромаха застиг із роззявленим по-дурнуватому ротом.

– Що ти говорить, дравід? – підозріло спитав Алберт Валссунґ. Та Перунів охоронець і тут випередив Вишату:

– Він непокоїться не загиблим у булгарських землях княжичем, а княжим воєводою Діром. [30] [xxx] Оскільки Аскольда й Діра поховали після вбивства нарізно, а не поруч, частина істориків сумнівається у тому, що вони були братами і правили Києвом у дуумвіраті. Інші ж історики загалом схиляються до думки, що Дір є вигаданим персонажем, літописним непорозумінням.

– Хто це Дір?

– Дір княжив у Києві-місті, доки підліток Осколд не досяг повних літ чоловіка, опісля ж очолив княжу дружину, як от ти керуєш дружинниками свого ярла Хельґа, – не моргнувши оком, мовив Лютень.

– Дір служити князь Хьоскульд весь життя, весь душа і весь кров?

– Як і ти своєму ярлу, варяже.

– Так. Ми убити Хьоскульд Боягуз, ми убити Дір. Ви убити ромей дравід Михаїл, ви убити весь-весь ромей дравід.

– Саме так, варяже!

Головне було сказано. Лишалось обговорити деталі – наприклад, у всіх можливих подробицях вигадати обставини, за яких варяг Хьоскульд Нерішучий міг убити руського князя Осколда таким чином, щоб ніхто цього не помітив. Ну, майже ніхто!..

Ще близько години волхви й варяги уточнювали, розмірковували, домовлялися про незначущі дрібнички (бо дрібничок у справах, подібних до затіяної ними, насправді не буває). Все мало пройти немов по маслу, тоді як на здійснення усього задуму змовники мали не більше двох днів. Більш тривала затримка варязьких лодій на дніпровському притику [31] [xxxi] Причал. виглядала б невиправдано підозрілою. Що ж то за гості, котрі не поспішають якнайшвидше дістатися мети своєї подорожі – грецьких володінь?…