Array Сборник - Історія України очима письменників

– Самозваного князя Хьоскульда?!

Корята був здивований настільки, що не зміг промовчати й дослухати до кінця дивне пояснення молодшого дружинника.

– Справді, що за дурниці ти верзеш, варяже? – це вже запитував Торчин, також вкрай здивований.

– Ваш князьок Хьоскульд є самозванцем…

– Наш князь Осколд є прямим нащадком славетного Кия – першого князя нашої землі, засновника Києва-міста, де він правив спільно із братами Щеком та Хоривом. Від нього і йде княжий рід наших правителів.

– А ми стверджуємо, що наш славетний конунг Рюрик колись послав одного зі своїх полководців – оцього самого Хьоскульда на прізвисько Нерішучий походом до ромеїв. Проте полководець не виконав священної волі конунга: діставшись Києва-міста, він підступно вбив вашого князя Осколда, щоб княжити замість нього.

– Вбив?! Нашого Осколда?!

Вишата і Нажир здивовано перезирнулися.

– Так, дравіди, вашого князя було вбито, а замість нього у Києві-місті утвердився підступний вбивця – вікінг Хьоскульд Нерішучий, якого ви помилково іменуєте Осколдом. Відтоді вашу землю спіткали великі нещастя.

– Але перш ніж померти, непереможний конунг Рюрик довідався про несправедливість, що сталася багато років тому у Києві-місті. А довідавшись, доручив своєму родичеві – хороброму ярлові Хельґу Орварду, відновити лад і спокій на склавинських землях уздовж Данапра.

– От із чим ми прийшли до вас, дравіди.

– Так-так, ми відновіть правда! Розумній дравіди і буйний вікінгі, – кивнув Алберт Валссунґ на знак підтвердження й хитро посміхнувся у пишну бороду. – Ми, ви. Правда.

Ніяк не второпаю, про що ви торочите, яка це така варязька правда?! – знову заговорив Лютень. – Всі ж знають, що наш князь Осколд…

Тут Дрожко, втративши терпець, вигукнув до господаря оселі з докором:

– Лютню! Невже настільки важко второпати, що саме вони пропонують?!

Але тієї ж миті Перунів волхв і сам усе зрозумів:

– Стривайте, стривайте… Отже, варяги пропонують нам визнати, що князь Осколд насправді зовсім не є нашим князем Осколдом? Що він не Києвого роду, а чужої варязької крові?!

– Нарешті ти зрозумів, дравіде! – зрадів один з молодших дружинників.

– Підтвердьте, що ваш князь Осколд є вікінгом Хьоскуль-дом Нерішучим, а все інше ми беремо на себе, – додав другий молодший дружинник.

– Що-о-о?!

– З якої це ласки?!

– Не бувати такому!!!

– Це нечувано!..

Волхви обурювалися довго й голосно. Кожен намагався перекричати решту, аби на всю силу власних легенів висловити несприйняття ганебної пропозиції прибульців. Доки тривав гембель, варяги стояли мовчки, навіть не поворухнувшись. Й лише коли лемент божих служителів почав ущухати, Алберт Валссунґ прошепотів тихо-тихо:

– Дравіди ні розум. Ні розум усі…

Й настільки тихим і лиховісним був його шепіт, що волхви замовкли – всі одночасно. Тоді заговорив Дрожко:

– Послухайте краще мене. Коли варяги спочатку розкрилися переді мною, я теж обурився, як от ви зараз…

– Отже, ти для себе вже вирішив усе?! Зрадник!..

– Облиш гніватися, Торчине.

– Ні, Дрожку, ти негідний зрадник, ти!..

– А я кажу, облиш гніватися і обдумай усе це тверезо. Адже якщо ми не станемо втручатися, і варяги приберуть Осколда, то одразу ж настане край всевладдю грецького божка і негідника Михаїла – клятого чужоземного волхва. Ти над цим замислився, Торчине?!

– То насправді варяги пропонують повалити…

– Так-так, ненависного усім нам божка греків, прибитого до схрещених дощок!!! Якщо ж князь Осколд стоїть на заваді до здійснення цього, чом би не визнати його варягом Хьоскульдом Нерішучим?! Ви тільки-но пригадайте, як привезені з грецьких земель чорні волхви [27] [xxvii] Мається на увазі колір чернечих ряс. познущались над усіма нами…

Дрожко говорив ще і ще, додатково забарвлюючи найчорнішими тонами всі наруги, які прадавня руська віра витерпіла від ненависного єпископа Михаїла. Закінчив же похмуру, але запальну промову наступними словами:

– Від нас же не вимагають нічого неможливого – тільки мовчки погодитися з тим, що Осколд є Хьоскульдом Нерішучим. Тільки це, не більше!.. Решту варяги зроблять самі.

– Це не зовсім усе, про що ми просимо, – резонно зауважив один з молодших дружинників.

– Тобто?…

Тепер здивувався вже і Дрожко.

– Сподіваємось, ви знаєте, хто з-поміж княжих дружинників залишився найбільш відданим богам своїх предків? А отже, хто саме з Хьоскульдової дружини також невдоволений існуючим порядком речей.