Ярослава Дегтяренко - Зраджений гетьман

Почастувати, всипати березової каші ( фразеол .) – побити когось різками, покарати.

Задніпров’я – тогочасна назва Лівобережної України. Правобережна називалася Придніпров’ям.

Хан Мехмед IV Ґерай справді здійснював тиск на короля Яна Казимира й виношував плани створити коаліцію Криму, України, Польщі та Швеції для військового приборкування Московії.

20 грудня 1658 р. між Швецією й Московією було укладено перемир’я на 3 роки, за яким до Московії тимчасово переходили 30 завойованих ліфляндських міст, а Швеція взяла на себе зобов’язання не допомагати полякам ні людьми, ні фінансами, ні дипломатично. Більше того, проектувався навіть російсько-шведський союз проти Польщі.

Звернення трапляється в документах тієї епохи й рівнозначне французькому «монсеньйор».

Скарати на горло, горлом караний ( заст. ) – стратити, страчений.

Морозов був одружений з рідною сестрою цариці Марії Милославської.

Прихід війська Чарнецького в поміч гетьманові Виговському був дезінформацією, якій повірив воєвода.

Російська вимова родового імені кримських ханів некоректна. Правильно – Ґераї, що відповідає і середньовічній вимові, і сучасним нормам тюркської вимови.

Монетна система Московії була відсталою (в обігу були срібні копійки (0,48 г чистого срібла), дєньгі, полушки) та не мала великих номіналів, що ускладнювало розрахунки великими сумами. А плани з підкорення України, у якій діяла розвинена західноєвропейська монетна система, вимагали створення єдиної грошової системи для обох країн. Тому Олексій у 1654 р. розпочав грошову реформу: з наявних у його скарбниці західноєвропейських талярів перекарбовували рублі. Рубль мав вагу таляра – від 28 до 30 г чистого срібла, але мав би дорівнювати 64 срібним копійкам вагою 45 г, тому був неповноцінною монетою. До того ж був неякісного карбування. Тоді почали карбувати рублі з ознакою (єфимки) – на талярі ставили спеціальне клеймо. Але срібла не вистачало, тому випустили мідні гроші, які номіналом дорівнювали срібним копійкам. Спочатку населення охоче приймало нові гроші, але невдовзі розчарувалося в них через махінації чиновників, які наводнили ринок фальшивими мідними грошима, що призвело до зростання цін. Крім того, купівля талярів була державною монополією – таляри скуповували по 50 срібних копійок, а перепродували по 64 копійки. Податки збирали лише сріблом, а виплати зі скарбниці здійснювали міддю, що посилювало зубожіння населення. Тому в 1662 році спалахнув Мідний бунт, унаслідок якого карбування мідних копійок припинили.

Милославський, здійснюючи контроль за карбуванням мідних грошей, зловживав своїм службовим становищем. І це призвело до Мідного бунту 1662 р. Коли були викриті всі махінації, Милославського помилували, а простим грошовим майстрам у покарання рубали руки й ноги та виселяли з родинами до Сибіру.

Цар Олексій дійсно проводив таємну раду 7 лютого 1659 р. і прийняв на ній таке лукаве рішення, схвалене всіма боярами, згаданими в цьому розділі.

Соборне уложення – звід законів Московії, прийнятий Земським собором у 1649 р., який діяв до 1832 р. Князь Одоєвський очолював комісію, яка займалася укладенням зводу.

За законом перелюбство вважали злочином проти моралі та розглядали в судовому порядку. Спійманим на перелюбстві чоловікові та жінці відрізали поли одягу як доказ злочину. Покаранням за доведене перелюбство було публічне пороття. Також чоловік і дружина засуджених були в праві вимагати розлучення, яке безперешкодно отримували.

Цей епізод зображений у книзі Є. Карновича «Нариси й оповідання зі старовинного побуту Польщі».

Ідеться про події 1655—1660 рр. (Шведський потоп), коли Швеція окупувала більшу частину Речі Посполитої.

Головною вадою королівської влади в Речі Посполитій була її виборність: король обирався вільними голосами шляхти та не міг призначати наступника чи агітувати на його користь. Королева Людовіка бажала запровадити принцип vivente rege – обрання наступника ще за життя владущого короля. Цей принцип значно посилив би позиції монарха, що не могло сподобатися шляхті, яка свято берегла свої золоті привілеї та вільності (право вільного обрання короля; право на рокош – офіційний бунт проти короля; право liberum veto (вільного вето) – незгоди лише одного шляхтича з прийняттям закону чи рішення сеймом тощо).