Ярослава Дегтяренко - Зраджений гетьман

– Ох! – не стримала вигуку Марічка, бо дитя в животі боляче вдарило під ребра.

– Що таке, пані? Невже зле стало? – з тривогою запитала Олена Виговська, яка сиділа поруч.

– Ні. Штовхається сильно. І поперек ниє, – поскаржилася Марічка.

– Подай пані подушку під спину та ослінчик під ноги, – наказала гетьманша одній з дівчат зі свого почту.

– Не варто. Буде краще, якщо твоя милість дозволить мені піти додому, – попросилася Марія.

– Так, звичайно. Але нам буде сумно без тебе, мила пані! – щиро зізналася Виговська, однак наказала підготувати візок, щоб Марію відвезли додому.

Така турботливість не була дивною: Олена завжди лагідно ставилася до людей. А Марічка її особливо вабила: гетьманша одразу здогадалася про її просте походження, але цінувала її людські якості та розчулювалася від пізнього материнства. Тому пані Яненко-Хмельницька завжди була бажаною гостею при своєрідному дворі пані Виговської.

Відколи чоловіка обрали гетьманом, Олена переїхала до Чигирина з Києва, бо мешкала в домі свекра, і завела тут геть інші порядки, ніж ті, які побутували при покійному Хмельницькому та його третій дружині Ганні Золотаренко. Чигиринці довго згадували її приїзд: кортеж Виговської супроводжувала сотня ошатних козаків, музи́ки, а сама вона їхала у французькій кареті. За гетьманшею у візках слідували вичепурені родички та молоденькі дівчата, а замикала кортеж ціла армія челяді. А ще Олена привезла власних кравця та кондитера, що взагалі було нечувано. Тому всі дружини козацької старшини, які мешкали в Чигирині, вважали за щастя бути вхожими до гетьманші. Приємно поласувати іноземними солодощами чи пошити собі вишукане вбрання! І, відповідно, зникли гучні й веселі бенкети, які були при Хмельницькому, бо Олена їх не любила, своїм прикладом нав’язуючи чигиринцям стриманість і скромність. При дворі гетьманші жіночки зазвичай вишивали, читали, слухали музику, гуляли, відвідували церкву. А іноді беззлобно обговорювали чуже особисте життя – як же без цього?

Але Марію товариство козацьких шляхтянок лише обтяжувало, бо вона почувалась у ньому чужою. З юності в Чигирині в неї залишилися приятельки, з якими були спільні спогади й інтереси. Але Олені, сестрі Яненка, ці приятельки не подобалися. Хоча саму Марічку вона прийняла приязно й так ретельно дбала про неї, що та іноді почувалася калікою. А ще Олена Яненко доводилася двоюрідною сестрою дочці покійного Хмельницького Олені, яка була в шлюбі з Данилом Виговським, братом гетьмана. Тож не дивно, що Олена й Фрузя були бажаними й частими гостями в гетьманші й, відповідно, залучили до цього Марічку. Тож яка може бути дружба між пані Яненко-Хмельницькою та простими козачками, коли до неї ласкава сама Виговська?!

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Земельна ділянка в місті ( заст .). ( Тут і далі прим. авт .)

Нині Соборної площі не існує. У давнину вона розташовувалася на місці частини скверу Гоголя в сучасному Ніжині та дістала назву від собору Святого Миколая Чудотворця, який зберігся до сьогодення. В описувану епоху Соборна виконувала функції головної площі міста.

Після перемоги під Пилявцями в 1648 р. козаки зневажливо називали польську шляхту пилявчиками.

У сучасній Україні село в Лебединському районі Сумської області. В описувану епоху перебувало під владою Московії і в ньому була фортеця та москальський гарнізон.

Цитата з листа Г. Гуляницького до наказного ніжинського полковника.

Розділяй та володарюй! ( лат .)

Личаки – чоловіче взуття з лика, схоже на російські чи білоруські лапті. Було поширене на Поліссі.

За старовинним звичаєм, якщо під час шлюбної ночі виявиться, що наречена втратила дівочу честь до шлюбу, то її матері підносять горілку в надбитому кухлі, а на шию вдягають хомут на знак зневаги за погане виховання доньки.