Наталена Королева - Предок

Галузь роду Василевого мала маєтки на Чернигівщині ще до першої світової війни.

Київ мав якийсь час «Магдебурзьке Право».

Гідності членів магістрату.

Того часу, багато родин — і не магнатських чи шляхотських, посилали своїх синів студіювати за кордон. Переважно до славних тоді університетів до Падуї (чи Падови, як писали тоді) та до Гайдельбергу.

Токмо — тільки; «даже» — вживалось за старі часи як українське слово; пока — ще; юже — яку, що її.

«Золота Коругва» — муніціпальна кіннота, яку мали міста, що мали «Магдебурзьке Право».

Афтос — гора Атос.

Рек — сказав; наповаєть — напуває.

Малжонка — дружина, старо-українське слово.

Должно — як слід; живота — життя; аз не обрів — я не знайшов; слова з церковно-слов’янської мови.

Я тільки хотів сказати (грецьке). Іродот, замість Геродот; Омір — замість Гомер.

Тщився — намагався, старався; сія стяжах — цього досяг (церк. слов.).

У себе вдома, на батьківщині. Мова отця Елпідіфора — взірець «освічених» українських людей того часу, які вважали, що «мову простонародну» треба «очистити», вишліхтувати, зробити з «простої» — «мовою освічених людей».

Міфтопойс — літописець, клясичний автор, поет.

«Не падає по книгах» — не любується у книгах, не має смаку до читання; во коршмах — по шинках.

Безперечно так.

Насамперед, передусім.

«Рах» — мир.

Історичний факт; неосвіченість православного священства тієї доби, дійсно, була велика й це, головним чином, було джерелом різних єресей і суперечок.

Какофимія — кепське слово, перекручене з грецької мови.

Крива шабля.

За ті часи стіни обтягали тканиною, шкірою або обкладали тонкими дошками-«фанєрами»; опис меблів і обстанови — історично вірний.

Мається на увазі Флорентійська унія (1439 р) — Прим. упор.

Европа, дійсно, ще й сьогодні не уявляє собі правильно ані поваги еспанської, ані звичаїв, ані… справжньої історії цього краю!

У гербі «Чернигівських», православних Борковських, Лебідь, дійсно, стоїть — на одній нозі! — на землі, як гуска на березі. /Найвідоміший представник цих Борковських здобув собі у легенді грізну славу упира./ Прим. упор.

Улюблена назва, яку давали католикам не-католики (в Англії, так само).

За ті часи виробляли тільки такий папір: дебелий й синій, чи навіть — блакитнавий.

«Ninguno non puede, dar lo que non ha.» Із хроніки Дон Хуан Мануеля, «Libro de los tr?s razones».

Монсальват — мета «лицарів Св. Ґраля» — «Гора Спасіння», де, як каже легенда, має бути схований «Келих Св. Граля», з якого Христос пив і давав пити Своїм учням на Тайній Вечері і до якого Йосиф Ариматейський зібрав Св. Кров Христову, що капала з його Ран на хресті. Цей кубок — чи келих потім зник. І де схований — ніхто не відає. Але шукати його й принести знов людям, щоб «нагадати їм Любов й Офіру Христову» — це мета лицарів св. Ґраля. Слово «Ґраль» пишеться в різних мовах з двома а: «Грааль» а не «Ґраль», бо «Ґраль» — це наймення Візиґотського короля. А слово «Грааль» — утворилось із провансальського слова: «Сангре реаль». — Вольфрам фон Ешенбах, який перший спопуляризував легенду про св. Ґраля, — як німець, — не міг справно вимовити чуже йому слово. Бігом століть інші поети багато разів переробляли цю легенду, часами міняючи її сенс. Напр, із «Келиха св. Грааля» переробили на «смарагд, на якому вирізано: «бажання Раю».

Слова з поеми Ешенбаха.

За середнєвіччя існували при манастирях ще так звані: «обляти»-офіровані. Вони складали чернечі шлюби, вели те саме життя, що й ченці, але, якщо це були лицарі, то у випадку війни могли йти до бою, особливо, як що це була війна проти мусульман.

За старі часи було звичаєм заручати дітей… навіть іще не народжених: які прийдуть на світ!

Помідори — як і чоколяда — були привезені Колюмбом з Америки й дуже швидко стали звичайною стравою в Еспанії. А що помідори там дуже добре акліматизувались і було їх багато, то їх додавали до кожної страви. Значення приказки: що нема до чого додавати помідорів! Тобто: нема чого їсти! Отже, слід задовольнитись лише «сирим помідором». Дослівно: «Нема іншого потішення, як тільки сирий помідор».