Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Тим часом по всій Америці зазнавали краху банки й компанії, усюди залишалася загроза страйків, а холера пішла гуляти Європою, викликаючи острах, що скоро в гавань Нью-Йорка почнуть приходити кораблі із заразою на борту.

А якщо цих страхів комусь було замало, то в «New York Times» ще й попереджали: «Невдача виставки чи щось відмінне від очевидного та яскравого успіху стане ганьбою для всієї країни, не лише для Чикаго».

У листопаді 1891 року Джулія Коннер повідомила Голмсу, що вагітна; отепер, сказала вона, йому нічого не залишається, як одружитися з нею. Голмс зреагував на цю звістку спокійно й тепло. Він пригортав її, гладив по волоссю і зі слізьми на очах запевняв, що їй немає про що хвилюватися, звичайно, він із нею одружиться, він же обіцяв. Тільки-от він має все ж поставити їй одну умову. Про дитину зараз мови бути не може. Він одружиться з нею, якщо вона дозволить йому зробити простий аборт. Він лікар, він раніше робив цю операцію. Він вдасться до хлороформу, і вона нічого не відчує, а, прокинувшись, буде готова до нового життя як місіс Голмс. Діти будуть потім. Зараз занадто багато справ, особливо з огляду на те, що необхідно завершити готель і обставити в ньому всі кімнати до початку Всесвітньої виставки.

Голмс знав про свою владу над Джулією. По-перше, він від природи мав дар зачаровувати й чоловіків, і жінок оманливою щирістю й душевністю; а по-друге, тепер над нею нависала загроза суспільного осуду. Хоча подібні інтрижки рідкістю не були, суспільство їх терпіло лише в разі, якщо їхні подробиці залишалися в секреті. Принци з консервного заводу тікали з покоївками, голови банків спокушали друкарок; у разі потреби їхні юристи організовували особистий тур до Європи до хірургічних палат скромних, але вправних лікарів. Вагітність поза шлюбом означала ганьбу та злидні. Голмс тепер міг розпоряджатися Джулією, як рабинею в довоєнний час, і така влада його тішила. Операція, сказав він Джулії, відбудеться на Святвечір.

Падав сніг. По Прейрі-авеню ходили колядники з різдвяними піснями, час від часу заходячи до шикарних будинків, де їх частували какао чи гарячим сидром із прянощами. У повітрі пахло димком і печеною качкою. Понад цвинтарем Ґрейсленд, на півночі міста, молоді парочки каталися на санях засніженими горбами, кутаючись у пледи, коли сани проїжджали повз високого, похмурого вартового на могилі Декстера Ґрейвза — ця фігура, яку називали Вічний Спокій, була вбрана в плащ із каптуром, у якому, здавалося, замість обличчя була лише темрява. Якщо глянути в цю порожнечу, говорить легенда, побачиш потойбіччя.

У будинку номер 701 на Шістдесят третій стрит в Інґлвуді Джулія Коннер поклала доню в ліжко й щосили постаралася з усмішкою підтримати радісне дитяче передчуття Різдва. Так, звичайно, Святий Миколай прийде та принесе чудові речі. Голмс обіцяв цілі гори іграшок і солодощів для Пьорл, а для Джулії — щось надзвичайне, таке, на що її бідний дурненький Нед ніколи б не спромігся.

Надворі під копитами коней порипував сніг. Через переїзд на Воллес-стрит пробігали поїзди з крижаними бородами.

Джулія пішла коридором до квартири, де мешкали містер Джон Кроув і його дружина. Джулія товаришувала з місіс Кроув, і тепер вона допомогла їм прикрасити ялинку — це мав бути сюрприз для Пьорл. Джулія говорила про все, що вони з дочкою робитимуть наступного дня, розповіла місіс Кроув, що скоро поїде до Дейвенпорта (штат Айова) на весілля старшої сестри, «старої діви», за словами місіс Кроув, яка всім на диво зібралася заміж за залізничника. Джулія чекала на залізничний квиток, який збирався прислати їй наречений сестри як запрошення.

Від друзів Джулія вийшла пізно ввечері в чудовому настрої, пізніше згадувала місіс Кроув: «Ніщо в її словах не викликало в нас думок про те, що вона збиралася тієї ночі кудись піти».

Голмс весело привітав Джулію з Різдвом і пригорнув, потім повів її за руку в кімнату на другому поверсі, підготовлену до операції. На столі лежало біле простирадло. Валізи з хірургічними інструментами стояли відкриті й блищали, на полірованій сталі «сонечком» були розкладені інші. Страшні речі: пилка для кісток, ретрактор, трокар, трепан. Звичайно, йому не було потрібно аж стільки знарядь, і були вони розкладені так, що Джулія не могла їх не побачити й не відчути нудоту від їхнього яскравого, жадібного блиску.

Він надягнув білий фартух і закотив рукави. Можливо, він мав на голові свій котелок. Рук він не помив, маску не вдягнув. Він не мав такої потреби.