Ерік Ларсон - Диявол у Білому місті

Міс Гілл та піч здалася настільки дивною, що вона одразу розповіла про неї сусідам. Наступного ранку Голмс прийшов до її дверей і сказав, що він у цьому будинку жити не збирається. Коли хочете цю піч, сказав він їй, можете її взяти.

Детектив Ґеєр гадав, що Голмс, напевне, помітив надмірну увагу сусідів і змінив свої плани. Але якими ж вони були? У той час Ґеєр писав: «Я не міг оцінити надзвичайної важливості винаймання будинку на Поплар-стрит і привезення туди настільки гігантської печі». Однак він був переконаний, що «вхопився на надійну нитку», яка приведе його до дітей.

Листи дівчат давали Ґеєрові безсумнівну координату наступного пункту. Він подякував детективові Шнуксу за допомогу й сів на потяг до Індіанаполіса.

В Індіанаполісі спека стояла ще сильніша. Листя на деревах прив’яло й висіло, немов долоні небіжчиків.

Зранку в неділю Ґеєр пішов у поліцію і взяв собі нового місцевого напарника — детектива Девіда Річардса.

Один крок був зовсім простим. Неллі Пайтзель написала з Індіанаполіса: «Ми в г. “English”». Детектив Річардс знав таке місце — готель «English».

У гостьовій книзі готелю Ґеєр знайшов запис від 30 вересня: «Троє дітей Кеннінґів». Кеннінґ — то, як йому було відомо, дівоче прізвище Керрі Пайтзель.

Проте все було не так просто. Книга свідчила, що діти Кеннінґи залишили готель наступного дня, в понеділок 1 жовтня. Але з листів Ґеєр знав, що діти жили в Індіанаполісі щонайменше весь наступний тиждень. Голмс, здається, повторив ту саму схему, яку застосував у Цинциннаті.

Ґеєр почав такі самі методичні пошуки. Вони з детективом Річардсом перевіряли готель за готелем, але більше про дітей нічого там не дізналися.

Однак виявилася інша річ.

У готелі «Circle Park» знайшлася «місіс Джорджія Говард». Говард — то був один з улюблених псевдонімів Голмса, як тепер було відомо Ґеєрові. Він вважав, що ця жінка може виявитися останньою дружиною Голмса Джорджіаною Йоук. За книгою, «місіс Говард» вселилася у неділю 30 вересня 1894 року й ночувала чотири ночі.

Ґеєр показав фотографії хазяйці готелю місіс Родіус, і та впізнала Голмса і Йоук, але не дітей. Місіс Родіус розповіла, що потоваришувала з Йоук. В одній розмові Джорджіана сказала їй, що її чоловік «дуже багатий, у нього є земля й ранчо в Техасі, а також чимало власності в Берліні (в Німеччині) і вони збираються їхати туди, щойно він владнає всі свої справи».

Час, коли відбувалися всі ці готельні справи, наводив на роздуми. Ґеєр міг хіба що припустити, що тієї неділі, 30 вересня, Голмс якось примудрився розкидати дітей і дружину по різних готелях в одному місті, не повідомляючи їм одне про одного.

Але куди ж діти потрапили потім?

Ґеєр і Річардс переглянули гостьові книги всіх готелів і пансіонів Індіанаполіса, але жодних слідів дітей не виявили.

Здавалося, в Індіанаполісі пошуки Ґеєра зайшли в глухий кут, аж тут Річардс згадав, що був такий готель — «Circle House», який відкрився восени 1894 року, але вже закрився. Вони з Ґеєром обійшли інші готелі, шукаючи власника «Circle House», і від колишнього працівника дізналися, що гостьові книги готелю нині перебувають в одного адвоката в центрі.

Записи в книзі велися абияк, але серед гостей, які прибули в понеділок 1 жовтня, Ґеєр побачив знайомий запис: «Троє дітей Кеннінґів». У книзі було сказано, що вони з Ґалви (штат Іллінойс) — у цьому містечку виросла місіс Пайтзель. Ґеєр тепер відчував, що йому вкрай потрібно поговорити з колишнім управителем готелю; як виявилося, той тримає салун у західній частині Індіанаполіса. Звали господаря Герман Екелоу.

Ґеєр розповів про свою справу й одразу показав Екелоу фотографії Голмса й дітей Пайтзеля. Екелоу якусь мить мовчав, а потім сказав: так. Він був переконаний: чоловік на знімку зупинявся в його готелі.

А найкраще він пам’ятав дітей — і пояснив детективові чому.

До того моменту Ґеєр знав про перебування дітей в Індіанаполісі лише з їхніх листів, знайдених у коробці. Між 6 і 8 жовтня Еліс та Неллі написали щонайменше три листи, які Голмс перехопив. Листи були короткі й написані недбало, але з них можна було побачити дрібні яскраві деталі життя дітей і того майже полону, в якому Голмс їх тримав. «Нам усім тут добре, — писала Неллі у суботу 6 жовтня. — Сьогодні трохи тепліше. Стільки клопотів, що ти навіть не уявляєш. Спочатку я писала тобі кришталевою ручкою… Вона вся скляна, то мені треба з нею обережно, бо зламається, а купили її лише за 5 центів».

Еліс писала того самого дня. Вона найдовше з дітей не бачила матір, і для неї ця подорож стала сумною і втомливою. У суботу був сильний дощ. Вона застудилася й читала «Хатину дядька Тома», доки не заболіли очі. «І, мабуть, ця неділя тягнеться довго, як не знаю що… Ну чому ти мені не пишеш? Я не отримала ані листа від тебе, відколи поїхала — післязавтра вже три тижні буде».