Святослав Липовецький - Червоно-чорне - 100 бандерівських оповідок

Ольга Басараб — член головної управи і касир «Союзу Українок», член ряду громадських організацій, стала символом незламної боротьби за Українську Державу. Її могила на Янівському цвинтарі, впродовж багатьох років була місцем паломництва тисяч українців, а її життєва постава — прикладом для наслідування нових поколінь революціонерів.

За переказами, заарештований та ув’язнений пізніше у справі «басарабівців» Андрій Мельник на стіні тюремної камери побачив слова, написані кров’ю: «Умираю замучена. Помстіть. Ольга Басараб».

Розвідувальний відділ УВО, а пізніше ОУН й надалі складатиметься із дівчат з відомих родин. У справах УВО проявлять себе доньки отця-доктора Миколи Конрада та історика-професора Мирона Кордуби. А в 1930-х роках у розвідці ОУН з’являться: Катерина Зарицька — донька професора математики Мирона Зарицького, Віра Свєнціцька — донька директора національного музею у Львові Іларіона Свєнціцького, Дарка Федак — донька адвоката, директора страхового товариства «Дністер» та цілого ряду українських установ — Степана Федака. Важко знайти відому українську родину у Галичині, де б діти не мали стосунку до підпільного революційного руху.

За майже два десятиліття, впродовж яких Польща володіла Галичиною, найвищі польські урядовці лише двічі відвідували Львів. Вперше — у вересні 1921 року, коли в столиці Галичини побував перший керівник польської держави маршал Йозеф Пілсудський. Тоді УВО зустріло його пострілом Степана Федака. Через три роки — 5 вересня 1924 року Львів відвідав Президент Польщі Станіслав Войцеховський. Бомба, яку кинув у карету президента український бойовик на п’ятнадцять років, до падіння польської держави, знеохотила урядовців відвідувати Львів.

Приїзд Войцеховського відбувався з нагоди відкриття «Східних Торгів» — великої події в економічному житті, що мала спонукати до тісних торговельних стосунків Польщі та її південно-східних сусідів. Перед тим відбулася важлива міжнародна подія — 15 березня 1923 року Радою Амбасадорів у Парижі було визнано територію Галичини за Польщею. Юридично це поставило крапку на надіях українців на свою державність. Проте, приїзд Президента неабияк «підбадьорив» членів УВО, які одразу вирішили в притаманний для них спосіб привітати високого гостя.

З цієї нагоди було виготовлено дві бомби та підібрано двох бойовиків, які заздалегідь приїхали до Львова й кілька днів вивчали вулиці та закапелки міста. А 5 вересня, під час урочистого переїзду президента та його ескорту вулицями Львова, під гучний крик збудженого натовпу «Нєх жиє!», в сторону Войцеховського полетіла бомба. І хоча бомба не вибухнула, це привело до великого замішання людей та безславної втечі керівника польської держави зі Львова. Усі гучні заходи з нагоди «Східних Торгів» були скасовані.

Керівництво УВО в перших хвилинах було готове поставити «хіміка», який виготовив вибухівку під організаційний суд, але уже ввечері того дня стало відомо, що вибухівка здобула високу оцінку фахових спеціалістів, проте не спрацювала через те, що основний вибуховий складник «меленіт» набрав вологи й втратив свої вибухові властивості.

Це був чи не єдиний випадок в історії УВО та пізнішої бойової діяльності ОУН, коли атентат складав загрозу життю великої кількості невинних людей і те, що він не відбувся не надто засмутило його організаторів. Пропагандистська ціль була виконана на сто відсотків, а подальше слідство не виявило ні виконавців, ні організаторів.

А втім, «виконавця» знайшли одразу й у тому самому місці. Обвинувачення було висунуто єврею Штайґеру, що пізніше призвело до великого судового процесу. Як часто бувало в подібних випадках, світова єврейська спільнота об’єдналася в підтримці Штайґера й інтенсивно розпочала наводити контакти із керівництвом УВО. Євгену Коновальцю було запропоновано три пропозиції: щоб УВО офіційно взяло на себе відповідальність за виконання невдалого атентату; щоб бойовик зробив таку ж декларацію; єврейські кола висловили готовність перевезти бойовика до Америки й там забезпечити його поселення, а також надати фінансову компенсацію УВО.