Примо Леви - Чи це людина

Після безперервної вервечки кровопролить та міграцій настає XIX сторіччя, яке характеризується загальним пробудженням національної свідомості та визнанням прав меншин: за винятком царської Росії, у цілій Європі скасовують насаджені християнськими Церквами юридичні обмеження на шкоду євреям (залежно від часу та місця, це було обов’язкове проживання в ґетто або в якихось особливих місцях, обов’язкове носіння на одязі певного знаку, заборона займатися певними ремеслами чи професіями, заборона мішаних шлюбів тощо). Але антисемітизм не зникає і особливо процвітає в країнах, де примітивна релігійність далі має євреїв за вбивць Христа (у Польщі та в Росії) і де національні рухи залишили після себе, як наслідок, огульну неприязнь до сусідніх народів та чужинців (у Німеччині; але також і у Франції кінця XIX сторіччя, де клерикали, націоналісти та військові одностайно здійняли бурхливу хвилю антисемітизму з нагоди фальшивого звинувачення у державній зраді, висунутого проти єврея Альфреда Дрейфуса, який був офіцером французької армії).

Зокрема в Німеччині впродовж усього минулого століття ціла низка філософів та політиків наполегливо розробляла фанатичні теорії, згідно з якими німецькому народові, який довго був роз’єднаний і принижений, належить першість в Європі, а може, й у світі, що він є спадкоємцем давніх шляхетних традицій та цивілізованості і що він складається з осіб, великою мірою однорідних за кров’ю та расою. Німецький народ, мовляв, має утворити сильну, войовничу державу, гегемона Європи, наділену майже божественною величчю.

Ця ідея про місію Німецької Нації витривала після поразки у Першій світовій війні, а навіть зміцнилася внаслідок приниження, спричиненого Версальським мирним договором. Її бере собі на озброєння один з найзловісніших і найнебезпечніших персонажів Історії, політичний провокатор Адольф Гітлер. Німецькі буржуа та промисловці прислухаються до його полум’яних промов — Гітлер здається їм перспективним, він зможе звернути на євреїв ту ненависть, що її німецький пролетаріат відчуває до класів, які привели народ до поразки та економічної катастрофи. Протягом кількох років, починаючи з 1933 року, він зумів скористатися гнівом приниженої країни та націоналістичною гордістю, яку розбудили попередні пророки — Лютер, Фіхте, Гегель, Вагнер, Ґобіно, Чемберлен, Ніцше; його нав’язлива думка полягала в тому, що Німеччина повинна панувати не в далекому майбутньому, а вже зараз; не через цивілізаторську місію, а з допомогою зброї. Усе те, що не є германським, він вважає нижчим, а навіть огидним, і першими ворогами Німеччини є євреї з причин, які Гітлер виголошував з догматичним шаленством: бо вони «іншої крові», бо вони споріднені з євреями Англії, Росії та Америки; бо вони спадкоємці культури, яка перед послухом надає перевагу розмислові та обговоренню, в якій заборонено поклонятися ідолам, тоді як він сам сподівається, що його будуть вшановувати як ідола; він навіть не вагається проголосити, що «нам не можна довіряти розумові та свідомості, а вкласти всю нашу віру в інстинкти». Зрештою, чимало німецьких євреїв досягли ключових позицій в економіці, фінансах, мистецтві, науці, літературі; Гітлер, бездарний художник і горе-архітектор, виливає на євреїв всю свою образу та заздрість невдахи.

Впавши на вже підготований ґрунт, це зерно нетерпимості проростає там неймовірно буйно, але у нових формах. Антисемітизм фашистського штибу, що його будить у німецькому народі Слово, проголошене Гітлером, ще більш варварський, ніж всі його попередні різновиди; до нього долучаються штучно викривлені біологічні вчення, згідно з якими слабкі раси повинні поступитися місцем расам сильним, абсурдні народні вірування, що їх здоровий глузд давно вже поховав, а також безперервна пропаганда.

Доходять до нечуваних крайнощів. Єврейство — це, мовляв, не релігія, від якої можна відійти, охрестившись, ані не культурна традиція, яку можна поміняти на іншу: це людський підвид, відмінна і нижча за інших раса. Євреї, мовляв, тільки на позір є людськими істотами — насправді вони є чимось іншим, чимось огидним і невимовним, «більш віддаленим від німців, ніж мавпи від людей»; вони винні у всьому — у хижому американському капіталізмі та радянському більшовизмі, у поразці 1918 року та в інфляції 1923 року; лібералізм, демократія, соціалізм і комунізм — це сатанічні вигадки євреїв, які загрожують монолітній моці нацистської Держави.