Марина Гримич - Клавка

Добре, що він це зробив, інакше Прохорова зараз би отримала за стьожечки.

— Ми вже майже в Києві, синку! — жваво відгукнулася Неля Мусіївна. — Потерпи ще трохи!

— Не хочу терпіти! Мені нудно! — занив він і став стрибати на задньому сидінні, обтираючи липкі руки об Клавку і Єлизавету Петрівну.

— Нелько, зроби йому щось! — закричала Прохорова. — Він мені нову сукню зіпсує!

— Я за кермом! — виправдовувалася та.

— Пашо, ти дуже хитрий, сидиш собі попереду і робиш вигляд, що це не твоя дитина! — Прохорова перекинулася на Сіробабу.

— Я дивлюся за дорогою! — сказав той. — Ти ж дитяча письменниця, придумай щось!

— Ах, я дитяча письменниця? — розізлилася Єлизавета Петрівна. — Зараз я вам влаштую!

Вона нахилилася до сумки, яка стояла біля її ніг, і стала там нишпорити. Потім витягла з неї порожню пляшку з-під «Столичної» й олівця. З цих двох предметів вона зробила «музичний інструмент»:

— Ми дзвіночки, лісові дзвіночки ! — урочисто почала вона, в такт дзенькаючи олівцем по пляшці.

— Славим день! — підхопили всі, разом з Костиком.

— Ми співаєм, хором зустрічаєм…

— День!

Костик вихопив з рук Єлизавети Петрівни пляшку з-під горілки й олівця і став несамовито калатати. Сіробаба затулив вуха.

— Любим сонце, небосхил і сонце, світлу тінь! — горлав Костик, перекрикуючи хор батьків та їхніх друзів.

— Синочку, а тихше не можна? — попросила Нелька.

Той її не слухав, а гатив по пляшці з дикою радістю, неначе з наміром її розтрощити.

— Сни розкішні, все гаї затишні!

— Тінь!

Зненацька Неля різко загальмувала машину.

— Мати рідна! Через вас я проїхала на червоне світло! — заверещала вона.

До них підійшов міліціонер з регулювальною паличкою.

Неля Мусіївна відкрила вікно.

Досередини заглянув строгий немолодий чоловік у формі, вся його постава демонструвала, що зараз він вичитає й оштрафує порушника правил дорожнього руху.

Зненацька його фізіономія побагровіла, а очі буквально вилізли з орбіт: він побачив п’ятирічну дитину з пляшкою «Столичної» в руках, і ця дитина прокричала йому прямо в обличчя, з остервенінням акомпануючи собі на імпровізованому музичному інструменті:

Клавка встала сьогодні о пів на сьому. Вона добре виспалася, була у хорошій формі і гарному гуморі. Щоправда, вчорашня подорож з Ірпеня до Києва завершилася дивно. Біля підворіття, що вело з вулиці Чкалова до її дому, стояла, немов на чатах, чорна «Волга». Її не можна було не помітити. Клавка спершу не звернула на це уваги. Вона метушливо, щоб не затримувати Сіробаб і Прохорову, витягала з машини свій клуночок, але Неля Мусіївна зібралася вручити їй кошик з яблуками і горіхами, Клавка відхрещувалася, але та їй силою всунула його. Клавка на знак удячності поцілувала її. Крекчучи і тримаючись за спину, вилізла з машини і Єлизавета Петрівна, вони теж розцілувалися на прощання. Ну, тоді й Павло Минович обійняв Клавку і навіть малий Костик потиснув їй руку. І ось у цей момент вона випадково кинула погляд на ту чорну машину, побачила, що віконце в ній трішки опущене, і їй здалося, що за нею стежать.

Обмірковуючи вранці цей випадок під час прасування блузки й під вправляння Емми Германівни на фортеп’яно (сьогодні її потягло на маршові мелодії), Клавка сказала собі: «Навіть якщо мені це не привиділося і за мною справді стежили, то нема чого хвилюватися: у мене надійне алібі».

Сьогодні був перший день Пленуму, і Клавка вдяглася урочисто: чорний низ, білий верх. Блузку їй на день народження подарувала Єлизавета Петрівна. Вона була з тонкого батисту з дрібними рюшиками на шиї і на рукавах, а посередині мала рясний ряд перламутрових ґудзичків. Клавці довелося прасувати її дуже довго, розправляючи кожну складочку. Черевики дядь-Гаврило сяк-так їй наваксував. Трохи гірше, ніж це робила Гречанка на Євбазі чи ассирійці на Хрещатику.

Зачіска «Вікторі Ролз» їй вдалася, тож вона сьогодні почувалася в міру елегантною.

Клавка прийшла у зал засідань Клубу літераторів, розташованого в тій самій будівлі, що й Спілка, за дві години до початку. Тут уже все гуло, як у вулику: витягали довгого стола на сцену, накривали його сукном, розставляли на ньому й на трибуні карафки з водою і склянки. В коридорі прилаштували буфет.