Марина Гримич - Фріда

Видаток — 50 копійок».

«Дня 1-го грудня, року 1913-го Соломона Каца ще раз відвідала старша сестра панєнки Рузі Огіньської, що померла від зараження крові, Теодозія Огінська, за чоловіком Дзєдківська, і зажадала від Соломона Каца доказів гріховного зв'язку її молодшої сестри Рузі з картярем і негідником Стефаном Жевуським, який і після смерті найменшої з доньок Огінських переслідує їхню родину: сьогодні він пустив собі кулю в лоба прямісінько у вітальні Огінських. Коли Соломон Кац сказав, що жодних доказів гріховного зв’язку він не має, вона запропонувала спершу сто, а потім триста рублів за правду. Соломон Кац ще раз сказав, що ні про що навіть не здогадується. Соломон Кац дуже засмутився через смерть Стефана Жевуського. Картяр і пияк, він, проте, залишався шляхетною людиною і надійним партнером у різних ґешефтах.

Втрачений прибуток — 300 рублів».

«Дня 5-го грудня, року 1913-го Соломон Кац передав через Ілька Непочотного Бердичівському кляштору, що згоден віддати решту Одеського товару за сім тисяч рублів. Передача товару відбудеться, як і минулого разу, на межі єврейського і кляшторського підземель.

Очікуваний прибуток — 7 тисяч рублів. Відповідно, ґешефт за другу половину товару з Одеси (разом з уже отриманими від Стефана Жевуського) становить 10 тисяч 500 рублів, аж страшно писати цю суму.

Слава Єдиному Богові і вічна хвала Духу Ґешефту!».

«Дня 15 грудня, року 1913-го Соломонові Кацу наснився дивний сон: немов Бердичівська Божа матір, якої він ніколи не бачив, бо не міг за своєю вірою входити в кляштор, пустила сльозу, піднявши догори свою п’ятерицю. Батько Соломона Каца вчив сина боятися і поважати не лише свого, а й чужих богів, тому Соломон Кац зрозумів цей сон як віщий і передав кляшторові як заповіт від Стефана Жевуського п’ять тисяч рублів (оскільки Матір Божа розчепірила п’ять пальців, вказуючи Соломонові, що робити), які пан Стефан заплатив за товар з Одеси. Соломон Кац залишив собі тисячу на можливі видатки у зв'язку зі скандалом, який розгорівся в Бердичеві через заборонене двома найгоноровішими польськими родинами волинської губернії Огінськими та Жевуськими кохання панєнки Розалії та пана Стефана, перша з яких померла, покалічивши себе у місцевого коновала, а другий з розпачу покінчив життя самогубством…»

№ 1.

4 травня 1913 р, субота, вечір «Чарівна незнайомко! Яке ваше імя? Я — другий ліворуч, з жовтою ружею в петлиці. Не відводжу від вас захопленого погляду. Підведіть ваші осяйні очі! Гермес».

№ 2.

4 травня 1913 p., субота, вечір «Осяйна Клеопатро! Чому так гонорово? Такій сонцеподібній панянці не личить бути пихатою. Чекаю вас по закінченні флірту на ганку. Гермес».

№ 3.

5 травня 1913 p., неділя, вечір «О жорстока Клеопатро! Ви навіть не повернули своєї царственої голови, щоб подивитися в мій бік! Гермес страждав цілу ніч, марячи про ваші ружові вуста! Гермес».

№ 4

5 травня 1913 р., неділя, вечір «Чи може просити Гермес вашу чарівність подарувати йому один танець?»

№ 5.

5 травня 1913 р., неділя, вечір. О холодна принцесо! Я не мав ніяких вар'ятських намірів! Я просив у вас лише один танець! Гермес.

№ 6.

5 травня 1913 р., неділя, вечір. О, як гнівно вигнулися ваші бровенята! О, як ображено стислися ваші губенята! Ой, як блиснули сльозою ваші оченята, коли я вальсував з іншою! Але Гермес невинен! Осяйна панянка сама відмовила йому в танці! Що мав робити Гермес? Сидіти як укопаний? Але ж Гермес — не надгробок на цвинтарі, а живий чоловік!

№ 7.

11 травня 1913 р., субота, вечір. Непохитна царівно! Ви хочете втратити прихильність Гермеса, чи не так? Один погляд! Лише один погляд!

№ 8.

11 травня 1913 р., субота, вечір. Той погляд був пронизливий, як блискавка в небі! Той погляд був осяйний, як місячна доріжка на морі! Той погляд був легкий, не мов пір’їна на воді. Гермес щасливий! Він чекає на Клеопатру після флірту під старою липою.

№ 9.

12 трав ня 1913 р., неділя, вечір. Ваша подружка аж занадто ретельно оберігає Вас від кавалерів. То добре, але ж вона й мене не підпускає до вас! Ваш Гермес.

№ 10.

12 травня 1913 р., неділя, вечір. Гермес палає від почуттів, що переповнюють його єство! Нехай неприступна панянка Клеопатра пошле йому одну пелюстку троянди, заколотої в її пшеничних косах.