Валентин Чемерис - Рогнеда

За даними археологічних досліджень, місце, де колись на Либеді – чи в долині Либеді – було село Предславине, увійшло в межі міста – Київ його поглинув. Сьогодні це територія садиби будинку № 57 по вулиці Червоноармійській. На згадку про сільце Предславине одна з вулиць Києва названа Предславинською – від вулиці Івана Федорова до вулиці Заміської. От і все, що нині лишилося від колишнього княжого сільця, що було назване Володимиром ім’ям його дочки…

Серед численних сучасних весільних нарядів існує нині і весільний наряд нареченої, білосніжний, аж до п’ят, пишно-врочистий і в той же час романтично-загадковий, що так красномовно зветься: «Рогнеда».

Після розквіту, яким позначилося правління династії Комнінів, Візантія в останнє десятиліття XII ст. за династії Ангелів (1185–1204) назавжди втратила свою могутність.

Болгари, булгари – середньовічні тюркомовні племена Східної Європи, які жили в степах Приазов’я та Волзько-Донецького межиріччя. У другій пол. VII ст. під ударами хозарів племінний союз Велика Булгарія розпався. Частина булгар пішла на Дунай, де асимілювалася місцевими слов’янськими племенами, ставши одним із компонентів болгарського народу, але більшість булгар переселилася на територію Середнього Поволжя та Приазов’я, де змішалася з місцевими угро-фінськими племенами.

Аскольд похований на схилах правого берега Дніпра (нині там парковий комплекс, у давнину та місцина називалася Угорським урочищем).

За легендою, на місці загибелі до 1809 року над Аскольдовою могилою (так стало зватися це урочище) стояла дерев’яна церква. Згодом там буде споруджено ротонду, що її пізніше переобладнають в парковий павільйон, де буде зведена колонада. (Російський письменник Загоскін у 1833 році напише роман «Аскольдова могила», за яким буде створено однойменну оперу). Навколо могили Аскольда до 1935 року знаходилось кладовище, де були поховані відомі люди. В 1943 році там ховали загиблих захисників Києва. З 1982 року Аскольдова могила – павільйон Музею історії м. Києва, де діє виставка «Історія місцевості «Аскольдова могила». Нині це, як колись казали, місце відпочинку трудящих, себто киян, відома в Києві історична місцевість, де були перепоховані загиблі під Крутами юнкери та гімназисти – останні захисники незалежної України у 1918 році. 28 загиблих вояків за рішенням Центральної Ради були перевезені з Крут (залізнична станція на Чернігівщині) і врочисто перепоховані на Аскольдовій могилі. Звідтоді назва «Крути» стала символом жертовності за Україну.

Року 988-го французький король Гуго Капет звернеться з листом до візантійських імператорів, бажаючи дібрати для свого сина Роберта II «рівну йому наречену». Батько коронував Роберта II 987 року і шлюб мав би зміцнити становище нової династії Капетингів у Франції. Гуго Капет не назвав імені нареченої. 16-літньому Роберту II, швидше всього, підійшла б на роль жони Євдокія, дочка імператора Костянтина VIII (інші дочки, Зоя і Феодора, були молодшими, аніж Анна). Але в династичних шлюбах вік не завжди брався до уваги. З невідомих причин родинний союз не відбувся, чомусь брати-імператори передумали. Мабуть, якийсь там Роберт II, якихось там французів здався їм незначним женишком для своєї сестри-принцеси Анни. Королевою Франції через 60 років стане інша Анна, дочка київського князя Ярослава Мудрого, яка вийде заміж за сина Роберта II, короля Генріха I.

Про це детальніше – у книзі автора «Сатирик у Кремлі» (Київ, 2012), у новелі «Українські чемериси – хто вони такі?».

Українські перекази: зібрання М. Вознюка: репринтне видання. Київ, 1993.

Переяслав-Хмельницький (до 1943 р. – Переяслав) – місто обласного підпорядкування Київської області. Розташований на річці Трубіж. Уперше згадується в літописних джерелах, як місто Переяслав. За князювання Володимира Святославича став основним опорним пунктом Київської Русі у її боротьбі проти печенігів.

Нірвана – одне з основних понять у буддизмі, джайнізмі та індуїзмі, що означає вищий стан «блаженства» людської душі, яка звільняється від безперервного потоку перероджень, страждань і зливається з духовною, божественною першоосновою світу.

Язичницький звичай везти небіжчика від житла до місця поховання лише на санях – навіть за літньої спеки, – забувся і нарешті вийшов з ужитку. Не без допомоги християнства. Але ще довго в санях любили їздити поважні й гордовито-пихаті барини й баричі – пани й підпанки, тож чи не з тих часів і живе українське поговірка: сідати не в свої сани.