Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

«Вислужену зброю україиського партизана і січового стрільця оглядав його син і скоро додумався, що збройні виступи, як найкращнй лік електрнзують смертельно хвору на зневіру націю… А коли прийшла велика пора, оця молодь тисячами ринула в УПА. Батьки тієї молоді робили точнісінько те саме: на Маківці й Лисоні, під Львовом й Києвом… Сучасна генерація не могла бути гіршою від своїх попередників…» [283] [278] Лев Шанковський. УПА. «Історія українського війська», вид. І.Тиктора, Вінніпег, 1951, стор.641. Л.Шанковський, хоч сам цитує наведений уступ «Повстанця», в якому виразно говориться про Маківку і Лисоню, як про визвольну традицію УПА, і також у власнім коментарі стверджує те саме, – то не зважаючи на це, кілька рядків далі, він всупереч по вищому означає період нашої визвольної боротьби – роками 1917-1920 і в той спосіб, може несвідомо, виключає Маківку і Лисоню із історичного комплексу наших визвольних змагань.

Як відповідь на большевицьке видання львівського комсомолу про п'ятьох визначних героїв російської історії, як Александер Невський, Суворов і інші, в 1948 р. вийшло п'ять випусків серії «Слідами Героїв», між якими один випуск під нагол.: «Федь Черник», у якому змальовано героїчну постать Ф.Черника, в противагу до російської пропаганди. [284] [279] Те саме, стор. 801.

Велике значення сили традиціоналізму поодиноких груп нації, зокрема військових частин – стверджує Юрій Липа. Він вважає цілу націю сумою різнородних груп з традиціями, на яких будує нація свою силу. Як окремий приклад, він наводить традиціоналізм УСС і говорить: «Ще замало розуміють сучасники, якою великою річчю були вимарш на фронт Легіону УСС в 1914 р., вступ до Києва в 1918 р. синьо– і сіро-жупанників…» [285] [280] Юрій Липа. Призначення України, Ню Йорк 1953, стор. 185,260.

Ця велика і багата спадщина, якою стала для українського народу історична традиція УССтрілецтва, існує як реальний факт. Український народ її прийняв як свою цінність та як навід'ємну частину своєї історичної традиції.

Але усяка традиція мусить бути закріплена в пам'яті нації документами, матеріяльними пам'ятками та науково-історичними літературними творами. Це важливе і відповідальне завдання відносно традиції УССтрілецтва виконала знаменито після закінчення наших визвольних змагань – відома і заслужена видавнича кооператива «Червона Калина» у Львові.

Завдяки глибокому розумінню ваги цієї справи та творчим здібностям і організаційно-видавничому хистові кол. УССтрільців створено в 1921 р. у Львові видавничу кооперативу «Червона Калина», якої завданням було закріплення та збереження всієї нашої визвольної традиції останніх років, а зокрема традиції УССтрілецтва.

Ініціятори і творці задуманого діла виконали вповні своє завдання. Були це члени Управи та Редакції «Червоної Калини»: д-р Степан Шухевич, Осип Навроцький, Петро Постолюк, Лев Лепкий, Роман Купчинський, Богдан Гнатевич, Петро Пасіка і Михайло Матчак, які присвятили тій справі багато праці і знання. Крім них, багато інших кол. УСС-ів та кол. членів інших формацій Української Армії вложили свою працю в це діло.

Протягом 17 років свойого існування, видала «Червона Калина « 17 історичних календарів-альманахів, з цінними статтями і розвідками з періоду наших визвольних змагань, 10 річників щомісячного журналу «Літопис Червоної Калини», з багатим історичним матеріялом, цілий ряд обширних спогадів визначних учасників наших визвольних змагань, кілька монументальних історичних творів із новітньої нашої збройної боротьби, в тому три великі твори з історії УССтрілецтва: О.Думіна, Історія Легіону УСС, Збірник про СС «Золоті Ворота» і Альбом УСС. Видано також цікаві праці із визвольних змагань періоду гетьмана І.Мазепи, джерельний твір про Берестейський мир, знамениту працю Т.Масарика «Нова Европа», великий співанник з нотами з повним репертуаром стрілецьких пісень, та багато інших історичних, публіцистичних, літературних та популярних творів. Ці книжки в десятках тисяч примірників ішли в народні маси.

Щойно сьогодні, коли ми із кільканадцятилітньої перспективи переглядаємо і прочитуємо сотки статтей і більших творів із історії нашого недавно минулого, оглядаємо копії цінних документів із нашого державного будівництва та збройної боротьби, дивимося на тисячі цінних фотографічних знімок, що збереглися для майбутніх поколінь, вивчаємо монументальні історичні твори, написані і зредаговані з найбільшою дбайливістю і дивимося на ті пожовклі уже тепер дорогі сторінки видань «Червоної Калини», то треба сказати, що громадянам, які доконали це велике, надзвичайно важливе національне діло, належиться признання за виконаний Стрілецький обов'язок.