Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Зокрема, під час нашого перебування під польською займанщиною поширився серед широких мас нашого народу, а особливо серед молоді, глибокий культ традиції УССтрілецтва та усіх тих національно-громадських чеснот, які воно створило. Була це найкраща школа національно-державницького виховання, громадської жертвенности і ідейно-політичної характерности. УССтрілецтво було зразком для молодого покоління. Тими символічними, історичними місцями, де цей культ традиції виступав із найвищим, майже релігійним одyшевленням, були могили поляглих на полі бою УССтрільців, а зокрема, два місця найбільших боїв УСС, де находилися масові могили героїв, Маківка і Лисоня.

З найдальших закутків західньо-українських земель, рік-річно плили на Маківку і Лисоню тисячі української молоді, щоб поклонитися славній пам'яті героїв та зачерпнути сили і віри до дальших змагань. Заходом філії Т-ва Охорони воєнних могил в Сколім відбувалися на Маківці величаві всенародні свята з церковними відправами, патріотичними промовами, при участі хорів, та апель поляглих героїв. Щорічне свято на Маківці ставало загальнонаціональною подією. На святі Маківки 4-го серпня 1935 року було дванадцять тисяч учасників. [281] [276] Ч-кий. Маківка, Літоп. Черв. Кал., 1939, ч. 9, стор. 2. Був це найкращий всенародний плебісцит почувань українського народу, що сказав своє останнє, правдиве слово про славну гору Маківку та про УСС, як про визвольне рідне військо українського народу.

З особливим пієтизмом вшановувала традицію лицарів Червоної Калини, – та пам'ять упавших героїв – Пластова молодь, яка продовжувала плекати ті ж ідеали, для яких жертвенно працювали і за які гинули в боротьбі з ворогом УССтрільці. Стрілецькі могили були для Пластунів джерелом найвищого юнацького ідеалізму, були вимріяним, чудовим місцем, де вони перероджувалися та виковували свій характер і кріпили віру.

Пластун Юрко Старосольський змалював у своїм гарнім нарисі «На Маківці» глибокі враження, які пережили учасники Пластової прогульки «Лісових Чортів», під час свойого побуту на Стрілецькім цвинтарі на Маківці, в 1929 р.:

«Захоплення стиснуло наші горла. Надхнений, світлий образ цминтару… А в очах наших не було смутку, – в них горів дивний вогонь і вони ясно гляділи на понурі хрести… Яке чудове місце на цминтар! Яке інше від усіх, усіх на цілому світі!.. Гнало нас у гору сонце… а додавало сили це дивне враження, яке на кожному робить чарівне слова: «Маківка!..» Сонце сильно похилилося над близьку гору, коли ми верталися на доли. На наших душах так радісно, так легко було, а проте йшли ми мовчки і пісня чомусь не співалася…» [282] [277] Юрко Старосольський. На Маківці, Календар Ч. К. на 1930 р., стор. 10.

Деякі Пластові організації носили назви зв'язані з традицією УССтрільців, як наприклад, Пластовий курінь «Червоної Калини» в Стрию і інші.

УССтрілецтво дбало про передачу в надійні руки своєї традиції. Цю традицію перебрала стихійно уся українська молодь, але коли прийшлося з певними символічними формами виконати цей важливий акт, то була це Пластова організація, якій припала та честь бути переємником традиції УСС. Головна Рада Братства УСС, як репрезентаційний орган живих ще УСС-ів, окремою грамотою з дати Регенсбург, 20-го червня 1948 р. передала 5-му Куреневі Пластунів-Юнаків ім. Федора Черника обов'язок береження і плекання традиції і легенди лицарів Червоної Калини.

Як вище сказано, крім Пластунів, уся українська молодь перейняла традиції УССтрілецтва і чесно їх береже. Маємо на думці в першій мірі ту нашу молодь, що осталася в Рідному Краю серед найтяжчих відносин та змагається з московським окупантом.

Як свідчать опубліковані різними авторами документи і факти із боротьби Української Повстанської Армії в минулому десятиліттю на західньо-українських землях, традиція УСС була дуже популярною в проводі і серед вояцтва УПА. Дві найбільші Військові Округи УПА зв'язано їхніми назвами із традицією УСС, називаючи ВО в широкім районі Поділля – «Лисоня», а другу велику ВО в Карпатах названо – «Маківка». Один в Карпатах діючий відділ мав назву ім. Вітовського. Також в деяких підпольних публікаціях УПА видно виразні зв'язки з бойовою традицією УССтрілецтва. В підпольнім часописі «Повстанець» ч. 5-6 з 1945 р. в статті М.Дмитренка «Нехай вічна буде слава», автор називає період після першої світової війни, коли наша молодь виховувалася на традиції наших визвольних змагань – часом нашого духового озброєння. Він пише: