Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Галичани були ініціяторами, творцями і першими організаторами Куреня Січових Стрільців. В першому році існування СС тільки вони служили в Курені СС, та в більшості в пізнішому Полку СС. В процесі революції і боротьби СС поповнялися наддніпрянським елементом та перестали бути галицькою формацією. Вони стали всеукраїнською бойовою групою, в якій служили старшини і стрільці з усіх українських земель. Серед них панував всеціло дух соборности, та закріпилася висока свідомість національної єдности і братньої солідарности між синами однієї нації.

Своїм соборницьким, всеукраїнським духом і збройним чином стали Січові Стрільці для майбутніх поколінь найкращим прикладом, як треба розуміти і здійснювати ідею національно-державної соборности українського народу.

Рішальна роля Січового Стрілецтва в українській революції і у визвольних змаганнях українського народу найшла належну оцінку сучасних передових представників української держави.

Зокрема, обидва провідні мужі Української Народної Республіки: Президент Михайло Грушевський і Головний Отаман Симон Петлюра, часто висловлювали Січовим Стрільцям своє щире признання, правдиву вдячність і глибоку пошану за їхню жержвенну службу для України. Бо Січові Сжрільці були усе їх вірною охороною в найкритичніших хвилинах та твердою і певною основою для іх державницьких задумів і плянів. Об'єктивні історики, біографи Грушевського і Пежлюри, не зможуть поминyти тої великої ролі, яку відограли Січові Стрільці в боротьбі за українську державність.

Прем'єр першої української влади і голова Директорії УНР Володимир Винниченко, який тішився особливим довір'ям Січових Стрільців, висловлювався про них з найвищою пошаною, вважаючи іх зразком ідейного та патріотичного війська, беззастережно вірного ідеї Самостійної України. «Таке військо трапляється раз на сотки літ!» – сказав Винниченко, дивлячись на Січового Стрільця, що стояв на варті в своєму залізному шоломі, заквітчаний знаком Червоної Калини, похожий на грізну залізну статую. [250] [245] В.К. Цит. твір, стор. 45.

Вище подали ми інші вислови Винниченка про Січових Стрільців при нагоді їх активної участи в протигетьманськім повстанні.

Про старшин Січових Стрільців, а особливо про їхній штаб, писав Винниченко: «Це була група молодих, енергічних, до фанатизму й екстази пройнятих національним чуттям людей. Вся вага військових операцій проти гетьманщини лягла на їхні плечі й через те вони вважали себе визволителями України». [251] [246] В.Винниченко. Відродження нації, ІІІ, стор. 182.

Високо оцінив Січових Стрільців військовий міністер Директорії УНР – ген. Михайло Греків, який заявив на засіданні Трудового Конгресу: «Наші вояки не можуть устояти проти російських регулярних відділів. Ми вдягаємо людей, даємо ім гроші, харчі, але вони воювати не хотять. Тільки Січові Стрільці тримаються на фронті». [252] [247] І.Мазепа. Цит. твір І. стор. 91.

Цей погляд ген. Грекова потвердив пізніше прем'єр уряду Директорії УНР Ісаак Мазепа, який у своїх спогадах написав такі слова про Січових Стрільців: «На Трудовому Конгресі Греків не перебільшував, коли казав, що Січові Стрільці – це майже єдина надійна частина на нашому фронті. Майже всі наддніпрянські формування в той час розтавали, як сніг, від дезерції, а ті з вояків, що залишилися в армії Директорії, здебільшого панічно відступали перед зовсім нечисленним ворогом. Наддніпрянські частини легше піддавалися впливові большевицької пропаганди. Січові Стрільці були відпорніші до цієї пропаганди, бо були свідоміші національно. Тому вони визначалися більшою боєздатністю в порівнянні з відділами наддніпрянськими». [253] [248] Те саме, стор. 108.

Товариш міністра військових справ за доби гетьманщини, ген. Лігнау, після перегляду стрілецьких казарм в Білій Церкві і частин Січових Стрільців під час їхньої бойової муштри – був ними захоплений і не вагався пізніше казати, що «Січовому Стрілецтву не дорівнювали навіть найкращі колишні російські частини гвардії мирного часу». [254] [249] В.К. Цит. твір, стор.24. В.Кучабський. Цит. твір, стор. 96.

Начальник штабу Корпусу СС, ген. Микола Безручко, який впродовж дев'ятьох місяців, аж до розв'язання формації СС, керував її бойовими операціями, висловив в своїй історичній праці такий погляд про організаційні здібності Січових Стрільців: «Група Січових Стрільців в Українській Армії являлася найкраще зорганізованою частиною тогочасної Української Армії». [255] [250] Ген. Марко Безручко. Від Проскурова до Чарторії, стор. 185.