Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Обнова Корпусу Січових Стрільців

В Проскурові переведено протягом трьох тижнів, прискореним темпом, основну реорганізацію Січового Стрілецтва. Наказом Штабу Дієвої Армії утворено «Корпус Січових Стрільців» із усіх частин Січових Стрільців, що входили в склад Осадного Корпусу. Новим начальником штабу новоутвореного Корпусу СС назначено старшину ген. штабу полк. Марка Безручка, одного з найкращих бойових старшин Армії УНР. Він керував бойовими операціями Корпусу СС до кінця його існування, то є до грудня 1919 р.

Реорганізація Січового Стрілецтва полягала в першій мірі на духовім зіспаюванні тих нових елементів, що ввійшли в його склад в останніх місяцях.

Ген. М.Безручко написав в своїй книжці: «Основою Корпусу й надалі лишилися славні кадри полку СС, з невмірущими традиціями Маківки, Золотої Липи, Потyтор…» [232] [229] Ген. Марко Безручко. «Січові Стрільці в боротьбі за державність». Каліш 1932. Це підкреслення ген. М.Безручком існування безпосереднього ідейного зв'язку формації Січових Стрільців – із невмірущою традицією Маківки і інших історичних місць боротьби Українських Січових Стрільців, є заразом одним з доказів єдности формацій УСС і СС.

Колишні київські і білоцерківські Січові Стрільці асимілювали в дусі січово-стрілецької традиції нових старшин і стрільців-новобранців, які прийшли з Галичини на доповнення, – та тих старшин і козаків наддніпрянців, які включилися в Січове Стрілецтво під час протигетьманського повстання або пізніше. Між обома згаданими групами було багато гарних старшин і рядовиків, які видатно скріпили та відновили Корпус СС. Відроджувалося нове Січове Стрілецтво.

В першій мірі переформовано основно та поповнено новими силами дотеперішні чотири полки піхоти. 3формовано 5-ий піший полк під командою Василя Мончинського. В місяці квітні, після переходу на бік Січових Стрільців Миргородського куреня 5-го совітського полку, – створено з нього після доповнення – 6-ий (Миргородський) полк СС, під командою Тимоша Виборного.

Найкращою частиною Корпусу СС був 1-ий піший полк, під командою Івана Рогульського, а пізніше Івана Андруха, – обох знаменитих старшин, та колишніх УСС-ів. Щодо дисципліни і боєздатности він дорівнював формації СС з 1918 р., маючи в своїм проводі дуже добрий старшинський склад. На одно з перших місць вибився в 1-ому полку молодий командант сотні В.Стефанишин, колишній УСС та визначний учасник бою під Мотовилівкою. Його «сотня пішої розвідки» була найкращим, зразково здисциплінованим відділом СС-ів, складалася переважно із білоцерківських СС-ів та виконувала найбільш відповідальні і важкі бойові завдання. Під час перебування СС-ів в Києві та сотня повнила в грудні і січні службу особистої охорони Головного Отамана С.Петлюри та його ставки.

3-ій піший полк СС, що складався майже виключно з наддніпрянців – дорівнював своєю поставою 1-му полкові. Його командантом був знаменитий старшина Сава Пищаленко. Командантом 2-го полку піхоти був Юхим Осипенко, а 4-го – Лазаревський, а пізніше Архип Кмета.

Піші частини Корпусу СС мали 18 березня 1919 р. около 500 старшин і 7,000 рядовиків, а 1 червня – 319 старшин і 8,067 рядовиків.

Дотеперішній відділ кінноти перетворено в дивізіон, а пізніше в полк кінноти під командою Франца Бориса. Була це дуже гарна і бойова частина Корпусу СС. В другій половині березня самий лише бойовий склад її становив 15 старшин і 297 вершників.

Найбільші організаційні успіхи осягнула в Проскурові, – як це було і давніше – артилерія Січових Стрільців. Вона творила гарматну бригаду, яка складалася з 6-ти гарматних полків. Кожний полк мав по три батерії. Гарматна бригада мала 76 гармат, 120 старшин, 480 підстаршин, 3,250 стрільців-гармашів і 1,900 коней. Вона мала також величезні запаси муніції та артилерійського майна.

Артилерія Січових Стрільців становила більше половини усієї артилерії Армії УНР. Полки і батерії цієї бригади СС були розкинені по різних фронтах. 2-ий і 6-ий гарм. полки були вислані на протипольський фронт до Галичини, де вони особливо відзначилися при облозі Львова та чортківській офензиві. В складі УГА перебували ті два полки аж до переходу УГА до Денікіна. 4-ий гарм. полк був приділений до 3-ої Залізної дивізії полк. Удовиченка. В складі Корпусу СС боролися весь час тільки гарм. полки 1-ий, 3-ій і 5-ий.

Командантом гарматної бригади був Роман Дашкевич, а його помічником Дмитро Бурко. Командантами полків були: 1-го і найкращого – Михайло Курах, 2-го – Володимир Зарицький, 3-го – Олександер Голубаїв, 4-го – Н.Іньків, 5-го – Дмитро Михайлів, 6-го – Н.Бутрим.