Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Ці самі знаменні думки повторив М.Грушевський у своїй «Історії України», де він про пляни українського уряду після повороту до Києва писав так: «На чергу дня виступали пекучі, негайні справи внутрішнього упорядкування… утворення армії, власної, твердої, дисциплінованої армії, яка б в найближчих роках, поки буде змога перейти до міліційної оборони, послужила запорукою політичних і соціяльних здобутків України!» [179] [176] М.Грушевський. Ілюстрована Історія України, Київ 1918, стор. 570.

Коли Грушевський писав ці слова, мав перед собою правдивий образ майбутньої української армії: доброї, твердої, дисциплінованої. Він мав на думці, при його допомозі сформований полк Січових Стрільців, що став уже почетною вартою та окрасою держави і нації.

І так з кінцем квітня 1918 року знайшлися Січові Стрільці перед великої ваги історичним завданням – стати кадрами, основою української армії. Можливість плянової праці у досить спокійний час будила багато творчих задумів і надій. Запляновано заснувати школу старшин Січових Стрільців, що мала б бути зав'язком української військової академії. У ній мали виховуватись молоді, майбутні провідні старшини для всієї української армії. В Січового Стрілецтва вже зродилась вимріяна візія сильної та вірної Україні армії, що в короткім часі поставить українську державність на твердий, здоровий і непохитний грунт власної сили нації.

В тому ж часі, на половину місяця травня, запроєктовано Українською Центральною Радою скликання Українських Установчих Зборів, що мали на основі власної конституції покласти тверді підвалини під незалежну українську державність.

І саме в цьому зворотному моменті нашого державного будівництва, коли розбудова власних збройних сил Української Народної Республіки починала здійснюватися, доля не заощадила українській нації нового удару, який прийшов тим разом з іншого боку.

Незабаром після того, як німці та австрійці прийшли в Україну, почали вони міняти своє льояльне відношення до УЦРади та стали поводитися, як завойовники України. Проголошений в Четвертому Універсалі плян широкої земельної реформи через поділ поміщицьких маєтків, викликав незадоволення між московськими і польськими землевласниками. Вони використали прихід німецьких і австрійських військ, щоб при їх помочі не допустити до виконання того пляну. Вони робили заходи перед німецькою владою, щоб вона зліквідувала Українську Центральну Раду. До них прилучилися також московські промислові, торговельні і фінансові кола, які також не були задоволені соціяльним законодавством УЦРади. Одночасно всі вони були ворогами української державности, яку репрезентувала УЦРада.

Німці прийняли до уваги ці заходи реакційних кіл, думаючи, що великі землевласники зможуть успішніше та обильніше забезпечити Центральні Держави збіжжям, ніж маси дрібного селянства. Крім того, німецька політика почала в тому часі підготовляти плин відбудови «єдиної, неділимої» Росії, уважаючи небажаним для себе дальше існування незалежної української держави.

Німці, зговорившися з поміщицько-реакційними елементами, почали готуватися до скинення влади Української Центральної Ради. На два тижні перед гетьманським переворотом Січові Стрільці дізналися про намір німців форсувати ген. Павла Скоропадського на гетьмана України та розв'язати УЦРаду. Стрілецьке командування поінформувало тоді про це негайно президента М.Грушевського та інших членів УЦРади. На це заявив през. Грушевський, що нема чого лякатися, бо він має певні відомості, що УЦРаді ніщо не грозить. [180] [177] Є.Коновалець. Причинки до історії української революції, 1948, стор. 6

В наслідок цієї заяви президента напад німців на будинок УЦРади в дні 28 квітня заскочив Січових Стрільців неприготованих, бо не зміцнено відповідно її охорони. Того дня вдерся на залю засідань Української Центральної Ради відділ озброєних німецьких вояків, а його командант, заарештувавши декого із міністрів, розігнав засідання українського парляменту. Рівночасно дозволили німці організуватись відділам московських офіцерів та навіть озброїли їх. Центральна Рада не зробила потрібних заходів для ліквідації очевидної підготовки перевороту. Січові Стрільці не могли розігнати озброєні банди московських офіцерів, бо не мали на це наказу.

Тоді Січові Стрільці обмежились тільки на скріпленні охорони УЦРади та її президента. Дня 29 квітня дві піші сотні та сотня скорострілів із 12 скорострілами, усі в бойовому виряді, під проводом Федя Черника пішли скріпити охорону УЦРади. Вони переходили через Софійський Майдан в моменті, коли там відбувався молебень з нагоди помазання П.Скоропадського. 3аховуючи військову дисципліну, відділи Черняка пройшли спокійно в напрямі будинку УЦРади, який забезпечено скорострілами.