Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Тут зав'язався короткий, але надзвичайно кривавий бій. Там один із перших був важко ранений Петро Пасіка. На заімпровізованім броневику за кілька хвилин полягла вся залога. Один тільки наводчик у живих остався і, не відриваючись від скоростріла, ні на хвилину не переставав обстрілювати большевиків. Тут рішив удар Січових Стрільців на багнети й ручні гранати. Сінну Площу здобуто.

Після того перший відділ Січових Стрільців під проводом Федя Черника пробіг Велику Житомирську серед вогню, що сипався з домів. Від будинку Старокиївського Поліцейського Участку, що на розі Великої Житомирської та Великої Володимирської, густо обсадженого сильним большевицьким відділом, він стрінув важкий опір. Тут два стрілецькі скоростріли підсунулися аж під будинок і своїм огнем розторощили ворожий скоростріл, що стояв у брамі будинку. Тридцять стрільців вдерлися в браму й ручними гранатами здобули поверхи будинку, одну кімнату беручи за другою. Самих полонених узяли тоді поверх 70. В околиці Трьохсвятительської відділ стрінув непереможний ворожий опір. Ввесь час на тилах першого стрілецького відділу не вгавали постріли з будинків. На них раз-у-раз мусіли звертатися стрілецькі скоростріли. Здобута вулиця нарешті втишилася.

Такі величезні втрати мав перший стрілецький відділ, що вночі довелось післати йому на підмогу одну чоту новобранців, щоб робила службу на його тилах. Всю ніч на цьому відтинку Не вгавав бій. Большевики пробували відкинути стрільців зі здобутих позицій, але безуспішно. Тоді підтягнули міномети, важкими мінами густо обстрілюючи стрільців.

Поки перший стрілецький відділ Федя Черника приймав на себе найтяжчі удари, другий відділ під проводом Івана Вирвича легко дійшов Великою Підвальною під готель «Прага» і здобув його, а також Старокиївський Участок. Так припинено безпосередній обстріл будинку Центральної Ради. Під вечір відділ зупинився перед Софійським Майданом, виславши стежі аж по Хрещатик. Третій відділ Івана Чмоли дійшов до Софійського Майдану. На другий день, 30 січня, відділ Івана Чмоли після бою зайняв Михайлівський монастир, а відділ Івана Вирвича дійшов по Хрещатик та здобув Володимирську Гірку і перервав большевицький зв'язок між Подолом і Печерським. У боях відділу Вирвича взяли дуже визначну участь й інші відділи оборонців Центральної Ради, головно Вільні Козаки, що першого дня бою боролись на Хрещатику в околиці Думської Площі. Але важкий бій кипів весь цей день на відтинку Федя Черника в околиці Трьохсвятительської, де большевики скупчили всі свої сили, щоб проломитися в середину столиці. Туди теж впродовж дня Січові Стрільці кинули все, що мали, за виїмком одного скоростріла й 15-ох новобранців, які боронили доступу до казарми проулками з Подолу. Сам будинок казарми боронили навіть ті ранені Січові Стрільці, які могли стріляти з вікон. Кілька разів ходили стрільці під проводом Федя Черняка в наступ на Трьохсвятительську, і всі рази відбили їх большевики. Большевицькі протинаступи теж криваво відбито.

Третього дня, 31 січня, всі стрілецькі скоростріли, за виїмком одного, скупчилися на відтинку Федя Черника проти Трьохсвятительської. Побудовані за ніч большевиками барикади розсічено вогнем стрілецьких скорострілів на тріски. Під охороною цього вогню ще раз пішли тут Січові Стрільці в наступ, зламали ворожий опір і дійшли до Андріївського Спуску. Дорога на Поділ лежала перед ними відкрита. Рівночасно большевицький полк Георгієвських Кавалірів ударив від Подолу на казарму Січових Стрільців. Криваво відбитий, – відступив. Перемога Федя Черняка на відтинку Трьохсвятительської вулиці та успішна оборона казарми стрільцями, – перерішила долю Подолу й усього большевицького повстання.

Четвертого дня, 1 лютого вранці, почалося здобування Подолу. Під проводом Василя Кучабського та Івана Чмоли, з якими рушили й інші відділи оборонців Центральної Ради, ведено наступ на Поділ. Впродовж дня обидва стрілецькі відділи в бою, деколи дуже завзятому, здобули Поділ із Житомирським Базаром і Фроловським монастирем, який здобув Дашкевич своїми гармашами.

П'ятого дня, 2 лютого, вибито рукопашним боєм із Щекавицького цвинтаря, положеного на стрімкій і важко доступній горі останній більший відділ большевицьких повстанців, який закріпився там попередньої ночі в силі 300-400 багнетів.

До повної української перемоги залишився ще Печерський Арсенал та залізничі двірці».

Цей опис першого збройного виступу Січових Стрільців, змальований його учасником, відомим істориком, на основі його власних спостережень та свідоцтва інших учасників, стрілецьких старшин, зображує нам точно тодішню критичну ситуацію, яка заіснувала в Києві в хвилі вибуху грізного большевицького повстання. Він змальовує цю рішальну ролю в обороні столиці України, Української Центральної Ради і української державности взагалі, яку тоді довелось відограти щойно недавно основаному куреневі Січових Стрільців, а властиво його частині, бо 1-шу сотню, що творила понад третину куреня, перед тижнем вислано в розпорядження Лівобережного Коша для стримання наступу московських большевиків із Полтави.