Степан Ріпецький - Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин)

Але не зважаючи на те, культурно-освітні комісари УСС, що перебували по повітах, робили свою корисну роботу. На власну відповідальність, без формально організованих товариств, самі проводили сходинами, закладали бібліотеки і позичали книжки, організували хори, виголошували виклади, та влаштовували курси. Учасників і слухачів було багато. В першій мірі молодь радо горнулася до культурної праці, цікавилась національним життям в Галичині, вчилася співати нових пісень, читала книжки, вивчала історію України. [155] [152] В нашому архіві є листи тодішньої молоді, писані пізніше з Києва 1922 р. до Галичини, в яких зі щирою вдячністю згадується про працю УСС в Літині на Поділлю вліті 1918 р. Те все робилося в повітовому місті. На селі всяка громадська робота була майже неможлива.

Та національно-освітня праця УССтрільців не подобалась місцевим повітовим старостам і їхнім урядовцям, москалям або полякам. Вони почали обвинувачувати УССтрільців перед австрійською військовою владою, що вони бунтують народ проти існуючої влади та симпатизують з большевиками. А коли комісари УСС почали з успіхом інтервеніювати перед австрійською окупаційною владою і польовими судами в справі арештованих українських патріотів, та багато невинних людей внаслідок цієї інтервенції випущено на волю, тоді УССтрілецтво закінчило свою кар'єру в подільській губернії. Після двомісячного заледве існування Комісаріят УСС розв'язано на домагання гетьманського міністра внутрішніх справ Кістяковського в половині вересня 1918 р., і всіх його працівників у повітах відкликано до УСС, або на іншу працю.

Конфлікти між австрійською військовою владою та УССтрілецтвом загострювалися все більше і більше. Невиконування військових наказів ліквідувати селянські бунти, роззброювати села і реквірувати харчі, зв'язок із повстанцями та ворожа постава до гетьманської адміністрації, – мусіли остаточно покінчитися або розв'язанням Легіону УСС, або його перенесенням з України.

Велике невдоволення серед німецького командування та гетьманських кіл спричинила також окрема політика архикнязя Вільгельма, прихильного українській справі, та його популярність серед українського селянства. Авторитет гетьманського режиму був загрожений. Тому німці і гетьманська влада вжили заходів у Відні, щоб Вільгельма позбутися з України.

Коли над Україною нависла загроза протигетьманського повстання, а УССтрільці знову відмовилися йти проти збунтованих селян в одному із дуже неспокійних районів на північ від Єлисаветгороду, тоді австрійське командування перенесло групу архикнязя Вільгельма з України на Буковину.

Дня 8 жовтня покинули УССтрільці Єлисаветгорад і Наддніпрянську Україну, де перебули понад сім місяців у вірній службі для української справи. Пізнали широкі простори своєї батьківщини, яких досі не знали, бачили Чорне море, Дніпро, Хортицю, а багато з них відвідало Київ і Шевченкову могилу. Виросли ідейно за тих сім місяців. І полюбили той народ, що там жиє. 3 сумом виїздили УССтрільці з України. «Треба було бачити прощальні сцени УСС-ів з селянами, коли вони від'їздили з України до Чернівців – прощався щиро й сердечно брат із братом…» – оповідає свідок тих сцен. [156] [153] Пполк. О.Доценко. Цит. спогад, стор.50.

Після прибуття на Буковину – команда УСС з більшістю сотень розмістилися в Чернівцях, Кіш станув в Вижниці, а дві сотні приділено до прикордонної служби, на буковинсько-бесарабській границі.

Коли з початком жовтня 1918 р. перенесено цілу формацію УСС (фронтові частини, Вишкіл і Кіш) з Херсонщини на Буковину, з тим моментом починає Українське Січове Стрілецтво новий період своєї історії. З одного боку кінчився остаточно той особливий трагізм, що тяжів над ним від 1914 р., а саме підлеглість чужій окупантській силі, а з другого – УССтрільці стали тепер внаслідок міжнародних подій та політичних перемін, важливим національно-політичним і військовим чинником в боротьбі проти другого історичного ворога України, Польщі.

Український політичний провід та Українське Січове Стрілецтво в моменті вибуху світової війни вважали основною і єдиною метою змагань українського народу в тій війні – розгром російської імперії та відновлення політичної самостійности України. Створення перших основ української державности над Дніпром Українською Центральною Радою було здійсненням визвольних плянів УССтрілецтва з 1914 року. Дотеперішня роля Австрії, як союзниці українського народу в боротьбі проти Росії, закінчилася.